Главная
Карта сайта
Написать письмо
Админ
 МОЙ ФУТБОЛ
COMЕBACK БЛОХІНА
                                  ...Починаючи з минулого четверга, 21 квітня, з обідньої пори, телефон не замовкав. Друзі, знайомі, вболівальники поспішали обмінятися новиною: «Олега Блохіна призначено головним тренером збірної України!».  Спочатку, як і личить, переважали емоції: нарешті хоч якась яснсть з головною командою країни, найліпший варіант, щасти «новому старому»  наставникові! Давній товариш ще з студентських часів, з яким стільки мокли на «Бессарабських воротах», марно підставляючи недолугу парасолю, проспівав у слухавку: «На Блохина, на Блохина, ходила целая страна!». Така магія цього імені – на день нинішній найтитулованішого українського футболіста і тренера, корінного киянина, з прізвищем якого пов»язано стільки перемог українського футболу!
Поступово тональність розмов змінювалася. Ейфорія відходила, поступаючись місцем нинішнім реаліям, роздумам, аналізу. У всіх на пам»яті його слова після  призначення тренером збірної, котра мала виборювати місце на ЧС-2006: «Вийдемо з першого місця в групі!».
Кращий бомбардир киян першого чемпіонського сезону – року 1961-го – Віктор Каневський розповідав, яким був спантеличений, коли почув це. «Яким чином? З ким він збирається перемагати? Така сильна група!». Та й усі тоді були шоковані. Причому, двічі. Другий раз -  коли збірна Блохіна  першою в Європі!   достроково  перемогла в кваліфікації і вийшла до фінальної частини ЧС-2006. На полях Німеччини, як відомо, українці дійшли аж до чвертьфіналу. Чи вдасться колись повторити досягнення ?
Тепер же ситуація інша. Давно замовкли ті, хто після здобуття Україною права на Євро-2012, волали про перемогу і на полі. Часу обмаль, а всі чекають від Блохіна дива. Мабуть, його й не буде. Завдання стоїть скромніше: створити боєздатну команду і вийти з групи в фінальному турнірі. Далі – час покаже.
Тим більше, що в Європі нині склався провідний пелетон команд, які протягом останніх п»яти-шести років  диктують моду й стиль сучасного футболу – Іспанія, Нідерланди, Німеччина, Італія, Португалія, Франція, Англія… Остання, до речі, як влучно підмітив Олег Блохін на своїй першій прес-конференції, при всіх її заслугах, жодного разу не вигравала Євро.
Чи до снаги нинішній збірній України скласти конкуренцію могутнім грандам? Коли в команді наразі відсутнє ядро, кістяк, навколо якого можна формувати концепцію побудови гри? Коли тренерський штаб не має двох-трьох кандидатів на кожне місце в основному складі, як кажуть, було б з кого вибрати? Коли існують певні складнощі і неврегульовані стосунки між молодіжною і першою командою – виступають за обидві одні й ті ж гравці, до того ж – молоді й не обстріляні на найвищому рівні? Коли майстерність доводиться шліфувати виключно в товариських матчах?  Згадаймо принагідно, що звільнені від відбору збірні Австрії й Швейцарії на Євро-2008 не вийшли навіть із свої груп. Відомо ж, у «товарняках» команди не викладаються на повну, психологічний настрій не той. На прес-конференції, до речі, Олег Володимирович нагадав, що перед чемпіонатом світу-2006 його збірна всі контрольні ігри програла…
- Згоден, що товариські матчі не можна порівняти з відбірковими або фінальними. Однак наші футболісти повинні зрозуміти, що в кожній такій грі вони мають доводити, що захищати кольори національної збірної вони гідні. І безкінечної кількості можливосией проявити себе їм ніхто не дасть, кожна гра – шанс. Або ти його використовуєш, або ні…
Це висловлювання нагадало мені Блохіна-максималіста часів 2006 року, коли він, не вагаючись, відрахував дуже потрібних на той час футболістів, котрі порушили режим. І скільки не вмовляли, стояв на своєму. Кажуть, що 58-річний Блохін з часом і плином літ став витриманішим, навіть дипломатичним, не поспішає висловлювати свою думку першим, як колись, вислуховує аргументи співбесдника. Можливо,  та особисто мені до вподоби інший Блохін – максималіст і боєць, котрий ніколи не складав зброї ні на полі, ні в житті. Працював, як віл, але й з інших питав по повній. Сам ніколи не прибирав ніг, шукаючи стики, тому й мав право вимагати це з інших.
А мудрість – очевидно, в іншому.
- Коли говорять, що у нас талановита молодь – нічого не маю проти. Але порівнювати молодіжні і дорослі турніри не можна. Зовсім інший рівень. І не всі юні таланти «вистрілюють». Тому хотів би створити в головній команді країни сплав молодості й досвіду. При цьому вибудовувати колектив навколо ветеранів – Шовковського, Тимощука, Шевченка, Вороніна… Тут є й інша серйозна проблема: будуючи команду за зірковим принципом, як привести гру футболістів різних за стилем до спільного знаменника? Очевидно, перш за все треба налагодити гру в обороні, а потім вже – в атаці. Не хотілося б критикувати своїх попередників, але поки що синхронізації і гармонії між лініями нинішньої збірної я не помітив…
Колись саме таким робом добирав олімпійську збірну Анатолій Бишовець. Перш, ніж завоювати «золото» в Сеулі, він випробував ледве не 80 гравців, добиваючись тієї самої гармонії між лініями і утвердження психології переможців. У Блохіна на це часу, на жаль, немає.
До стартового свистка Євро-2012 – трохи більше року. Чи вдасться Блохіну справитися з величезною кількістю цих та інших пробем? Звичайно, історія знає приклади, і їх немало, коли збірні, котрих ніхто не зараховував до фаворитів, чинили сенсації і навіть перемагали на турнірах. Скажімо, збірна Данії 1992 року. Потрапивши в число фіналістів в останню мить замість знекровленої війною Югославії, тренеру Меллеру-Нільсену вдалося зібрати гравців, що перебували у відпустках, і несподівано виграти чемпіонат. Але ж гравці ті виступали за кращі європейські клуби.
Або несподіваний тріумф збірної Греції-2004, коли очолювана німецьким фахівцем Отто Рехагелем команда, продемонструвавши «залізну» дисципліну і тверду волю до перемоги, сенсаційно обіграла і чехів, і французів, а в фіналі   господарів - збірну Португалії. Тож треба, щоб зірки на небі так повернулися.
Чи вдасться Олегу Блохіну створити збірну, котра б гідно представляла Україну на Євро-2012? Чи побачимо ми, нарешті, гру своєї команди, за яку не буде соромно? Прогнози спеціалістів поки досить обережні. Скажу тільки, що,  Блохін – тренер збірної, не клубної команди. З його принциповістю й менталітетом не всі витримають марафонську дистанцію чемпіонатів країни. А от в короткий час «запалити» команду на стрімке сходження, як на мене, йому до снаги.
І – незважаючи на свою амбіційність і вроджену жагу до перемог («мені не звикати до боротьби і як футболісту, і як тренеру») -  він живе не одним днем. Ще напередодні призначення, на брифінгу в Інформаційному центрі Євро-2012, Олег Володимирович висловив побажання, щоб новий тренер, хто б ним не став, має отримати карт-бланш на роботу зі збірною після ЄВРО-2012.  «Тому що через два роки нова збірна матиме прекрасні шанси на подолання  кваліфікації до ЧС-2014. Пройде природна зміна поколінь, і народиться дуже перспективна команда...»
То ж знов, уже над оновленим НСК «Олімпійський» рефреном лунатиме знайоме:  «на Блохіна, на Блохіна…»