Главная
Карта сайта
Написать письмо
Админ
 МОЙ БЛОГ
АДМІНРЕФОРМА: СКОРОЧЕННЯ ЧИ СУПЕРЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ?
10 грудня 2010 року Президент України видав указ «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» за №1085, який перевернув чиновницьке середовище. Якщо коротко, основними напрямами указу є: скорочення кількості міністерств (із 20 до 16); поєднання посад віце-прем’єр-міністрів із посадами міністрів; реорганізація інших центральних органів виконавчої влади;ля скорочення - ЦОВВ); визначення ЦОВВ трьох ступенів: служби, агентства, інспекції. Крім того, дано доручення уряду ліквідувати усі урядові органи (нині таких понад 45), а також скоротити чисельність державних службовців не менше ніж на 30 відсотків.Експерти одразу помітили в документі як позитивні сторони, так і негативні. Звичайно, робити якісь кардинальні висновки ще рано. Тим більше, що циркулюють чутки про внесення президентом до ВР пакету законопроектів з адміністративної реформи. Незрозуміло тільки, чому не навпаки – спочатку базові, концептуальні речі, а потім – інструментарій. Якщо  справді заграли  сурми адміністративної реформи, то це треба тільки вітати: можливо, В.Януковичу вдасться те, що не змогли реалізувати (хоча намір був) Л. Кучма і В. Ющенко.Це – щодо стратегії. Якщо ж взяти тактику, то саме по собі скорочення кількості міністерств і поєднання посад віце-прем’єр-міністрів із посадами міністрів теоретично є  позитивним кроком, Якщо мати на увазі  покращення організації роботи Кабінету міністрів та рельєфне визначення пріоритетних напрямків розвитку держави.Що ж стосується реорганізації інших ЦОВВ, виникає багато якщо не заперечень, то, принаймні, запитань. Адже рішення глави держави про статус «центральних» для всіх інших органів виконавчої влади (крім міністерств) означає, що їх керівників і заступників призначатиме особисто Президент. Так, за поданням прем’єр-міністра. А хто призначає нині прем’єра? Той же Президент!По перше, це погано корелюється  з моделями ефективного демократичного уряду. По-друге, – наявне приниження відповідальності за стан справ  міністрами. У той час, як віповідальність і повноваження віце-прем»єрів-міністрів незрівнянно підвищуються. Нарешті, те, що самі міністри, а також керівники координованих ними підрозділів призначаються президентом, призведе до того (і таке ми вже бачили за часів Л. Кучми), що адміністрація президента (там готуватимуться кандидатури на призначення) перебере автоматично функції Кабміну, або ж стане другим Кабміном.Незрозмілою залишається технологія проведення реформи, починаючи з роз’яснення цілей і завдань, відправної і кінцевої точки, власне, до чого ж ми маємо прийти? Вже не кажучи, що над указом в режимі суворої таємничості працювали не більше п’яти (враховуючи прем’єр-міністра) осіб. Кожен, хто проводив реформи, знає: спочатку треба визначитися концептуально. Добір і розстановка кадрів – у цьому контексті – річ передостання (остання – контроль за виконанням). Новітня історія знає подібні приклади, коли  Л. Кучма в 1999 році вольовим рішенням скоротив кількість працівників Секретаріату Кабміну до 600 осіб. Сьогодні він налічує більш як 1200.Якщо ж, як написано в останньому указі, він спрямований на ліквідацію «дублювання повноважень органів центральної влади»  – і тільки – то його чекає незавидна доля. Можливо, звичайно, буде навздогін прийнятий базовий закон про міністерства та інші органи центральної виконавчої влади. Можливо, й буде… Експерти вже помітили – їм підказали ті, кого це стосється особисто – кількість центральних органів виконавчої влади (крім міністерств) не тільки не скорочується, а навпаки збільшується з 43 до 53 (можлива похибка – 2–3 одиниці). І це лише початок. Мине кілька років, і кількість бюрократичних «голів» подвоїться – про це свідчить відомий закон розвитку бюрократії.Дехто відзначає, що кількісне скорочення не переросте в якісне покращення роботи. Тим більше, що в тексті указу немає жодного слова про корупцію – проблему №1 для нинішньої України. Адже інспекції, які створюються, будуть залежними (секторальний принцип!) від тих, кого вони перевірятимуть. Практично поза реформуванням (поки що?) залишилися силові відомства, МЧС, якому залишено статус міністерства, хоч після указу президента це міністерство не вписується в нову концепцію центрального органу.І останнє. Але за змістом – головне. Реформи в тиші кабінетів і в режимі секретності не проводять. Можливо, це добре в бізнесі, де чітко окреслена єдина засновницька структура, чи в тоталітарній державі на зразок сталінської, де політична доцільність визначає весь спектр державної політики. В Україні ж, де задекларовані демократичний шлях і європейський вектор, повинна бути вироблена, принаймні, консультаційна модель підготовки таких кроків. На жаль, впровадження податкового кодексу і обнародуваний указ президента № 1085 засвідчили, що влада не тільки хибує невмінням залучати до консультацій широке коло експертів і спеціалістів, а й не поспішає це робити.От і виходить, що кількість невдоволених зашкалює розумні межі, що не сприяє, мяко кажучи, консолідації суспільства, розумінню ним намірів влади. Нині вони опонують, завдання полягає в тому, щоб із противників пертворити їх на соратників, залучити до співпраці. Тоді й помилки будуть колективними, а не індивідуально окресленими.
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Имя:
E-mail:
Текст:
Код: