Главная
Карта сайта
Написать письмо
Админ
 МОЙ БЛОГ
Вибори в провінції. Замітки заворга обласного штабу БЮТ
     Протягом кількох місяців автор цих рядків провів у Черкасах, будучи зав.організаційним відділом обласного штабу БЮТ на виборах президента України. Пропонуємо його замітки - суб'єктивний погляд зсередини на особливості минулої виборчої кампанії.

«ТАКОГО СНІГОПАДУ ...»
     Багатьом здасться дивним, але першою і, мабуть, головною причиною, яка перешкодила досягти бажаних 75 відсотків голосів на користь нашого кандидата, стала надзвичайно стійка і сніжна зима. Як результат, - трохи більше, ніж 65 відсотків. З одного боку – в 2,4 раза більше, ніж набрав основний конкурент. З іншого – якби вдалося досягти більшого – і не тільки Черкаській області, а й всім 17 регіонам, де перевага Тимошенко була незаперечною, вибори в цілому мали б інший результат.
     Потім синоптики підрахують, що снігу випало в чотири з половиною рази більше звичайної норми. Як і Київ, обласний центр спочатку не чистили, а про дороги внутрішнього значення та розбиті сільські шляхи і говорити нічого. Пригадую розмову з начальником штабу одного з віддалених районів перед другим туром.
     «Бюлетені розвезли по виборчих дільницях?» - «Не всі, коней не вистачає» - «У сенсі?» - «Замело так - жоден  всюдихід не проїде! Тільки вози з кіньми, їх-то і не вистачає ».
     Сам до штабу спочатку добирався пішки, та коли разом потеплішало, і пішов дощ, який вночі перетворився на ожеледицю, довелося викликати машину. Напередодні різдвяних свят так засніжило, навіть маршрутки зупинилися. Залишатися допізна на роботі - краще заночувати на столі. Так це - в місті, а що ж говорити про райцентри, села і хутори? Невдовзі погодні умови ускладнилися так, що основною проблемою перегонів стала можливість дістатися на виборчі ділянки, особливо людей похилого віку, що становлять більшість нашого електорату.
     До речі, про електорат. Приїхавши до Черкас, з деяким подивом виявив, що в обласному центрі наш кандидат не користується беззаперечною підтримкою. Де б не заводив мову про шанси Тимошенко - в магазинах, спортзалі, у таксі - співрозмовники здебільшого уникали прямих відповідей. Результати першого туру засвідчили, що в цілому, хоч наш кандидат і випередив усіх, але несподівано багато голосів набрали «молоді» - Тігіпко - трохи більше 12 і Яценюк - майже 8 відсотків. До речі, саме вони, як виявилося згодом, зірвали «бліцкриг» команди Януковича - здобути перемогу вже в першому турі.
     Зате в сільській місцевості Тимошенко випереджала всіх з вражаючою легкістю. Таким чином, на другий тур належало забезпечити стопроцентну явку цієї категорії виборців, одночасно «зачистивши» голоси Тігіпка і Яценюка, котрі вибули з перегонів. З іншого – наявний розклад не міг в перспективі не насторожити: відомо ж, що сільський електорат ненадійний - і не тільки через вікову обмеженість або несприйняття будь-яких змін і реформ.
     Всі, хто так чи інакше спирався на нього, рано чи пізно або втрачав політичну вагу, або зовсім сходив з політичної арени - приклади Симоненка і Мороза – далеко не поодинокі. Навіть за умови міцного аграрного лоббі - на цьому електоральному сегменті нікому поки не вдалося створити більш-менш виразної за філософією і яскравою за визначенням політичної партії.
     Нині, заднім числом прокручуючи ситуацію, надто жалкую, що не наполіг на необхідності масового підвезення виборців, особливо похилого віку, до виборчих дільниць. На жаль, куратори з Києва на це благословення не дали, до самого завершення кампанії проповідуючи «чесні і прозорі вибори».
     «Не треба звозити з усієї області, - переконував я керівництво, - досить постаратися в тих районах, де наша перевага вражаюча - наприклад, у Черкаському чи Звенигородському районах (результат другого туру 74 і 72 відсотки відповідно)». На жаль, хоч і стукав -  не почули. Твердо переконаний: коли б вдалося налагодити підвезення виборців (чим, до речі, партія регіонів досить успішно займалася), результат збільшився б істотно, сягав би рекордної позначки, встановленої на перегонах 2004 року, коли за Ющенка на Черкащині віддали голоси 79,1 відсотка виборців. На жаль, показники виборів-2010 скромніші - 65,37.
     Звичайно, зараз я думаю, спостерігачі опонентів легко зафіксували б порушення, були б протести, може, і суди. Ну і що з того? По-перше, як усі переконалися, переможців не судять, а по-друге, відрив від головних опонентів цілком дозволяв це зробити.

ФІНАНСИ СПІВАЮТЬ РОМАНСИ?
     На підвезення виборців потрібні кошти. Невеликі за мірками Черкащини, та все ж таки. Тисяч десять доларів, вважаю, вистачило б з головою. Помножити на вісім-десять перспективних центральних областей – і можна було б святкувати перемогу. Гроші, або як зараз прийнято казати, ресурс на вибори використовувався змішаний. З одного боку - чітко регламентовані надходження з Києва, з іншого - самофінансування, яке здійснювалося, в основному, за рахунок керівника обласного штабу. Статті кошторису на підвезення виборців ні в тій, ні в іншій кошторисі не передбачалося. Воно й зрозуміло: хто міг припустити, що центральні області замете снігом?
     У забезпеченні фінансової складової, втім, як і в агітаційно-пропагандистської або організаційної, як у дзеркалі, виявилися істотні недоліки в обраній стратегії виборчого процесу. У штабах (і не тільки нашого кандидата) діяли інерційно, як звикли на виборах 2004,2006 і 2007 рр. Тобто, віпрацьовувалася певна матриця, котра свого часу принесла позитивний результат. Навіщо ж від неї відмовлятися і щось міняти?
Діючи за старою колодкою, деякі керівники не вважали за потрібне глянути у вікно, за яким зливовий снігопад змінювався просто зливою, а потім - напрочуд холодною морозною погодою. Коли ж дійшло, що, наприклад, без підвозу людей на дільниці не обійтися, поїзд уже пішов. Керівники, які знаходилися на місцях, і хотіли б організувати додаткових виборців, зіткнулися з банальною проблемою нестачі коштів і часу.
     У ніч другого туру запитав одного з уповноважених в районі: «Підвіз організували?» - «Тільки в рамках тих 150 гривень, що розписані на доставку бюлетнів до окружої виборчої комісії».
     Хотілося крикнути: «Так це ж мізер!». Та кого б це переконало? Досвідченого штабіста, що забезпечив 70 відсотків голосів, себе, керівництво? Колесо перегонів поверталося зі скрипом, натужно й монотонно, майже паралельно з реальним життям.
     Тепер - про найделікатніше. Практично в усіх кампаніях, в яких доводилося брати участь, присутній елемент підкупу виборців. Достеменно відомо: майже всі наші конкуренти грішили цим і в нинішній. Зазвичай штаби безпосередньо не займаються, щоб  не підставляти свого кандидата. Є багато інших, безпечніших шляхів. Найпоширеніший, він же найбільш примітивний - наймається (створюється) фірма, волонтери якої під наглядом  і контролем перевірених людей здійснюють обхід помешкань та вручення готівки або ж пайків, сумок, плащів та ін. вдячним виборцям. Повторюю: цим займалися всі і на всіх виборах. Тому дещо здивувався, дізнавшись, що нічим подібним ми займатися не будемо. І не через брак грошей - така принципова позиція нашого лідера.
     Коли ми спробували переконати керівництво, посилаючись на практику  опонентів, нам сказали: «Це питання не обговорюється! Регіони хай купують, ми ж будемо грати за правилами. Крапка! ».     Особисто я, звичайно, «за». Все залежить від цілей, які ставляться в тій чи іншій кампанії. Якщо - продемонструвати торжество демократії і справедливості - будьте ласкаві. Якщо виграти вибори - тоді чистоплюйству і показній шляхетності місця немає. Це все одно, що, як співав Висоцький, «школьнику драться с отборной шпаной». На виборах не можна і не треба (!) бути (або здаватися) святішим за Папу Римського. Врешті, гол Марадони у ворота збірної Англії, забитий "божою рукою», до цих пір не відмінено.
     У цьому сенсі згадується знаменитий похід БЮТ на Майдан 24 жовтня минулого року. Тоді з центру суворо попередили: жодних добових та проїзних учасникам маршу. Збираємось і їдемо в Київ - без нічого, на особисте запрошення Юлії Володимирівни. Так що - ніяких грошей і, тим більше, «зігріваючих» напоїв. Не знаю, як в інших областях, але ми так і вчинили. Приємно було бачити переповнені автобуси, радісні обличчя, ентузіазм на безкорисливій основі. Зараз думаю: куди воно все поділося потім, коли кампанія стартувала? І чи під силу було б нам спорядити на таких же умовах ще один марш?
     І ще. Кому ми демонструємо свої чесність і прозорість? Регіоналам? Так їм це не потрібно, й без того сприймають нас, як марсіан з космосу.

ЗРАНКУ - НА ШТАБІ, ВВЕЧЕРІ - В ГАЗЕТІ.
     До речі, в контексті чесності та прозорості - кілька слів про взаємини з регіоналами. Я, наприклад, так і не знаю, де знаходився їхній штаб, чим узагалі вони займалися, окрім роздачі газет з наметів. Масових заходів ПР у Черкасах практично не проводила, артистів не запрошувала. А ось про нас опоненти знали все. Або майже все. Цим регулярно опікувалася одна з місцевих газет, котра позиціонувала себе незалежним виданням, хоча більш скидалася на такий собі жовтий листок.
     З номера в номер її шпальти рясніли компроматом на адресу нашого кандидата та місцевого штабу БЮТ. Причому, віддамо належне, друкувалася не тільки відверта брехня, а й ксерокопії штабних документів, списків, подавалася інформація про наради, планірки, інші заходи. Причому,робилося це на вельми примітивному професійному рівні, так що стирчали вуха.
     Паралельно і в штабі  відбувалися дивні речі: то в одного, то в іншого співробітника зникали службові матеріали, які відразу ж ставали надбанням редакції. Були, наприклад, оприлюднені списки кандидатів у депутати до місцевих рад, текст політичної угоди між ними та лідером БЮТ і т.п. Власне, великої військової таємниці оприлюднені документи не містили. Ті ж списки кандидатів у депутати ми, наприклад, самі збиралися подати до районної преси на обговорення.
     Врешті, вдалося вийти на слід тих, хто зливав «жовтої» виданню штабну інформацію, з ними без жалю розпрощалися. Це, ясна річ, ускладнило життя журналістам, які поступово скотилися на низькопробні побрехеньки і плітки, провокуючи скандал. Ми ж з самого початку вирішили не реагувати на відверту брехня, і це, мабуть, ще більше зачіпало редакцію і тих, хто за нею стояв. Ми виходили з того, що тираж видання ледь перевищував дві тисячі примірників, тоді, наприклад, як популярні «Вечірні Черкаси» друкуються 80-тисячним тиражем. Дійшло до того, що в місті з'явилося однойменне разове видання (фальш-газета), в поширенні якої редакція негайно звинуватила штаб БЮТ. Однак пильний аналіз матеріалів, опублікованих у фальшивці, показало, що майже половина вміщених там статей і кореспонденцій - передруку з самої ж газети.
     Коли ж провокація не вдалася, редакцією було сфабриковано величезна стаття про схожості в ідеологічних підходах Гітлера і Геббельса з лідером БЮТ.
     Останньою «дрібні капості» стала байка про те, що в ніч другого туру штаб БЮТ був замінований самими його співробітниками, які не встигали передати інформацію на Київ. Правда тут лише те, що зловмисники справді зателефонували в міліцію і повідомили про замінування штабу. Всі співробітники добровільно відмовилися залишати робочі місця, інформація в центр надходила без затримок.

ЧАС ВІРТУАЛЬНІХ ПРЕЗИДЕНТІВ?
     Після того, як на Черкащині стали відомі результати першого туру (41,21 – лідер БЮТ і 17,36 – В.Янукович), недружню нам газету наче перемкнуло. Черговий номер вийшов із запізненням, більшість матеріалів відрізнялися неданню властивим ви абстрактним та розпливчатим змістом. Реальне життя повністю спростувало прогнози журналістів. Власне, вона спростовувала їх щодня, але відверті заданість і тенденційність не дозволяла журналістам побачити очевидне.
     Отже, підсумки першого туру: електоральне поле розчищено, технічні кандидати пакують валізи. На Черкащині з боку БЮТ таких кандидатів не було зовсім (все та ж стратегія «чесних і прозорих виборів»), зате у Януковича їх - троє: Бродський, Ратушняк і Вася Противсіх. Це означало, що в кожній виборчій комісії лідера ПР представляло як мінімум вісім осіб проти двох від БЮТ. Проте, ця «технологія» на кандидата від ПР не спрацювала.
     Ще один підсумок-відхід з виборчого майданчика А. Яценюка та С. Тігіпка.
     Якийсь час Сергія називали технічним кандидатом від Тимошенко. Напевно, зіграло те, що він спочатку її не критикував. Тоді мало хто помітив, що стратегія Тігіпка геть виключала  критику особистостей. Акцент робився  на те, якою має бути Україна. Кажуть, у нього навіть штабів в повному розумінні слова не було. Зате політтехнологи, які працювали з ним, дуже чутливо вловили, що потрібно і на що чекає вибрець. 
     А, справді - що? Відповідь проста, як ріг будинку: виборця слід годувати тільки тим, що він хоче з»їсти. Не треба йому розгорнутих програм і хитромудрих концепцій, зате барвисті картини про те, якою гарною буде Україна в майбутньому - слухає з превеликим задоволенням і схваленням. Така тактика, як засвідчили результати першого туру, знайшла відгук у порівнянно великої кількості виборців. 
     Як діяла наш кандидат? Вона відпрацьовувала на всі сто з гаком. Приїхавши в область, Ю. В. виступила в чотирьох містах і спілкувалася дві години з черкащанами в прямому ефірі. В цілому «набігло» вісім з половиною годин спілкування! На майданах у Смілі, Золотоноші, Черкасах, незважаючи на негоду – періщив рясний грудневий (?!) дощ! - збиралося по 20-30 тисяч чоловік. І так, уявіть собі, протягом всієї виборчої кампанії, від Ужгорода до Луганська.
     Зовсім інакше діяли, наприклад, той же Тігіпко чи Янукович. Останній виходив долюдей хвилинна 7-10, дві з них займали вітальні жести і теплі закличні слова. Решту - невеликий виступ, багатий загальними закликами типу: «Я знаю, як побудувати сильну Україну», «Всі ваші пропозиції будуть враховані» і т.п. Тігіпко, знаючи, що не збере велику кількість людей на мітингу, відвідував підприємства, зустрічався з виборцями в камерній обстановці. Зате обидва претенденти широко використовували досить високої якості телевізійні ролики, де обидва виглядали привабливо (за допомогою сучасної телетехніки, зрозуміло). Правий колега, який після одного з переглядів підсумував: «Домогосподарки нині віддають перевагу мачо середнього віку!».
     Крім того, перший позиціонував себе представником третьої сили, а другий - опозиціонером, якому народ завжди співчуває. І якщо В. Путіна називають «телевізійним» президентом, то з повним правом Януковича і Тігіпка можна назвати «віртуальними» кандидатами в президенти. На цю ідею спрацювала і відмова В. Ф. від публічних теледебатів на першому національному.
     Можливо, ми маємо справу з ноу-хау по-українському?

БЛИСК І  НИЦІСТЬ ВЛАДИ.
     Вважається, що легше виграти президентські перегони кандидату від опозиції, ніж тому, кого ототожнюють із владою. Чи так це насправді? Л.Кравчук, як ми пам'ятаємо, виграв вибори, спираючись на владу, Л. Кучма - перший раз, будучи в опозиції, другий - від діючої влади, Ющенко - з опозиційною майданчика, і от тепер В. Янукович – так само.
     Існував проект, який передбачав відставку Ю. Тимошенко в листопаді минулого року, що давало їй можливість стартувати кандидатом від опозиції.
     Даруйте, хто ж добровільно в Україні відмовиться від влади? З іншого боку - ПР, що мала не одну можливість, але не робила активних спроб відправити уряд у відставку.
     Тимошенко - опозиціонер зі стажем, тепер же її ототожнювали з чинною владою на тлі гострої фінансової та економічної кризи, що охопила США і Європу. Віддамо належне: її уряду вдалося не допустити заборгованості в зарплатах і пенсіях, регулярно перераховувати кошти за російський газ і навіть повернути життя кільком «лежачим» банкам.
     Паралельно треба було вести виборчу кампанію. Як стрижневі було визначено реалізацію ряду державних програм - виділення земельних ділянок і вручення державних актів, газифікація сіл, реконструкція та будівництво сучасних фельдшерсько-акушерських пунктів, кредитування фермерів і т.д. Що стосується Черкаської області, то по-справжньому спрацювали  роздача землі та забезпечення райлікарень сучасними «Швидкими допомогами». Для реалізації інших задумок фізично не вистачило ні часу, ні, мабуть, ресурсів.
     Важкими гирями висіли проблеми, що множилися щодня, і вимагали негайного вирішення. Не дивно, що не вдалося уникнути не лише об»єктивних - при хронічному браку часу - прорахунків, але й суттєвих помилок. Нижче перераховані тільки деякі з них, що вплинули, на мій погляд, на результати усієї виборчої кампанії:
     По-перше, не вдалося утримати баланс між критичним і конструктивним засадами у виступах і висловлюваннях лідера (за нинішнього несприйняття суспільства будь-якого компромату і повній відсутності покарання за скоєне, викриття, до яких вдавалася Ю. Тимошенко, не спрацьовували). Заперечення та Викриття, необхідність покарання за скоєне - речі, звичайно, у виборчій кампанії дозволені, якоюсь мірою навіть обов'язкові, однак, важливо, щоб вони були збалансовані і вивірені з креативною складовою і позитивною, опти кампмістичною спрямованістю кампанії. Суть, врешті, не в тому, щоб уразити уяву виборців, справити враження, тим більше закохати їх у себе, а переконати, що тобі під силу не тільки усунути недоліки, а й створити систему, завдяки якій їх множення буде виключено.
     По-друге, спостерігався занадто  помітний розрив між лідером і його командою. Складалося враження, що Тимошенко бореться одноосібно. Черкаську область, наприклад, за весь час марафону відвідали тільки М. Катеринчук і Ю. Луценко. Згадаймо, як під час численних виступів на всеукраїнських каналах ТБ, підготовлені журналісти з протилежного табору раз у раз «діставали» Ю. В. одними і тими ж питаннями. Де були технологи і журналісти БЮТ?
     По-третє, істотним недоліком стала відсутність у розпорядженні БЮТ власного всеукраїнського телеканалу, по-справжньому «розкрученої» газети. Так, колись, за часів опозиції, достатньо було проплаченого ефірного часу і орендованої площі в тому чи іншому виданні – економічно й ефективно. Та змінилися реалії, і вони вимагають якісно нових підходів. І практика ведення кампанії технологами Янукович (телеканали «Інтер», «Україна», газета «Сьогодні») це підтверджують.
     Ті, хто грають в преферанс, знають: спочатку треба відібрати «свої», щоб бути впевненим у тому, що гра вдасться. Після першого туру стало очевидно, що в ряді регіонів нам «нема чого ловити», а от в інших, як наприклад, на Черкащині, - цілком до снаги збільшити і без того істотний розрив від головного опонента. Здавалося б: без вагань усі наявні ресурси необхідно сконцентрувати саме в цих регіонах, нарощуючи успіх. На жаль, в силу невідомих мені причин зроблено цього не було. 
     Відтак, незважаючи, що 17 регіонів України підтримали Тимошенко, виграти в цілому перегони не вдалося. А така нагода була. Про це свідчить хоча б те, що вдалося майже ліквідувати 10-відсотковий розрив за підсумками першого туру, коли на фініші Ющенко і Янукович «мочили» її дуплетом.

Володимир Кулеба.

Черкаси-Київ.
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Имя:
E-mail:
Текст:
Код: