Главная
Карта сайта
Написать письмо
Админ
 МОЙ БЛОГ
ОЛЕКСАНДРУ ШОВКОВСЬКОМУ - 41! Вітаємо!
ОЛЕКСАНДР ШОВКОВСЬКИЙ – «СаШо»
ВІЗИТІВКА
Олександр Шовковський народився 2 січня 1975 року в Києві. Воротар. Заслужений майстер спорту України. Найкращий голкіпер України 1994, 1997–1999, 2003–2006 та 2011рр. 12-разовий чемпіон і 8-разовий володар Кубка України.
  Входить у трійку футболістів, що провели найбільше матчів за національну збірну України. Один із чотирьох воротарів за всю історію футболу, які зіграли 100 та більше матчів в Лізі чемпіонів УЄФА.  Єдиний  воротар, який на чемпіонатах світу з футболу не пропустив жодного м'яча в серії післяматчевих пенальті (ЧС-2006). Один з найкращих воротарів в історії футболу за кількістю матчів «на нуль» за всю футбольну кар'єру — понад 300 ігор.
Грає за ФК «Динамо» у вищій лізі з 1994 року.
Закінчив Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
… Часто згадую той виїзний матч 1998-го року з данським «Брондбю», в котрому вирішувалася доля путівки в Лігу Чемпіонів. «Динамо» тільки-но намацувало свою гру після повернення Валерія Лобановського, відчувалося, що потенціал у новоствореної по суті команди величезний. Героєм того поєдинку, який мені пощастило спостерігати наживо, став голкіпер киян Олександр Шовковський. Не раз, і не два він виручав свою команду, парирувавши навіть пенальті, сміливо кидався в ноги нападникам господарів, безпомилково діяв на виходах. В одному з епізодів нападник данців, мабуть з пересердя, вдарив нашого воротаря бутсою по голові, вже після того, як Олександр зафіксував м»яча. Так, що коли Шовковський зайшов  до літака, ми побачили, що його пов»язка стала малиновою від крові. Звичайно, ми зустріли його оплесками, стоячи. Якось нагадав йому про той матч, він тільки посміхнувся іронічно: «Скільки всього було!».
 Шовковський – корінний киянин. Він - продовжувач традицій славної київської школи  воротарів, започаткованої  Антоном Ідзковським і Олегом Макаровим. Вийшовши у старті матчу в Полтаві, наприкінці листопада 2014 року, динамівський голкіпер у 2014-му зіграв поєдинок № 600 за рідну команду в офіційних турнірах. Немає жодних сумнівів у тому, що СаШо кращий воротар в історії  України. Хоча в його кар'єрі були як злети, так і падіння
 Народився в сім'ї далекій від футболу. Батько - будівельник, мама - інженер. Футболом захоплювався з дитинства. Кажуть, коли навчався в школі, одного разу навіть вирішив залишитися на другий рік, щоб потрапити у футбольний спецклас. Довго згадував воротарські рукавички, подаровані батьками на тринадцятиріччя.  У них по-первах і спав,  не міг розлучитися з ними навіть на ніч.
 Починав Шовковський півзахисником, потім перейшов у захист, а коли потрапив в дитячу школу "Динамо", тренер поставив його у ворота. Олександр  засмутився, бо вважав, що у воротах стоять  ті, від кого на полі немає ніякого толку. А  коли тренер пообіцяв йому  капітанську пов'язку,  погодився.
Всю свою футбольну кар'єру Шовковський провів у київському "Динамо". У березні 1994-го року він дебютував в основному складі команди,  ставши в 19 років наймолодшим воротарем в історії "Динамо". А вже в листопаді  його вперше викликали до збірної.
Мало вже хто пам»ятає, що свій перший матч Олександр провів за київський ЦСКА ЗСУ, де загалом за півроку відстояв у воротах дві гри.  Того ж 1993-го року він підписав контракт з київським «Динамо», щоб  виграти свій перший титул чемпіона України.
 Вже через півроку Шовковський дебютував у груповому етапі Ліги чемпіонів, Це була знаменита «валідольна» гра з московським «Спартаком», в якій динамівці здобули вольову виграли у принципового суперника з рахунком 3:2, поступаючись по ходу 0:2. До цих пір перед очима не забитий Дмитром Михайленком пенальті і переможний гол Сергія Реброва, сейви Шовковського.
  Яскраво зігравши в наступних матчах Ліги, Олександр, у віці 19 років, отримав звання кращого воротаря року в Україні та другого футболіста року в країні. Тоді ж Олександр відіграв свій перший матч за національну збірну, відстоявши «на нуль» з естонцями (3:0).
1997 року до Києва повертається  Валерій Лобановський. Цю подію Шовковський вважає однією з головних у своїй кар'єрі. «Валерій Васильович, - згадує він, - мені завжди говорив: воротар на полі, щоб виручати. Не стояти і просто ловити м'ячі, а виручати».
Через півроку  кияни гриміли на всю Європу, а блискуча гра Шовковського в матчах з ПСВ та «Барселоною» зробили його відомим далеко за межами України.  Того року Олександр був вдруге визнаний найкращим воротарем країни.
У відбірковому раунді Ліги чемпіонів 1998/1999 кияни грали з празькою «Спартою».  Справа дійшла до післяматчевих пенальті. Пропустивши перший 11-метровий удар, Олександр відбив наступні три,  «Динамо» виграло 3:1, пройшовши до групового етапу.
У груповому етапі воротар грав досить надійно, не допускаючи грубих помилок, а кияни виграли групу, випередивши «Ланс», «Арсенал» та «Панатінаїкос».
Шовковський став незамінним воротарем збірної України,  співучасником історичної перемоги українців над збірною Росії  в Києві з рахунком 3:2.
 1999 рік   чи не найкращий в кар'єрі голкіпера: кияни дійшли до півфіналу найпрестижнішого турніру в світі, де програли «Баварії» із загальним рахунком 4:3, виграли вдруге підряд «золотий дубль», а блискуча гра воротаря в «Динамо» та збірній України дозволили Олександрові   з'явитися в номінації на «Золотий м'яч».
Однак, того ж року Шовковський допустив одну з найуразливіших помилок в кар»єрі в футболці збірної України. «Жовто-сині» грали плей-офзі збірної Словенії.  На 75-й хвилині, задалеко вийшовши, Олександр вибив м'яч прямо на гравця суперників Ачімовича,  котрий забив гол мало не з центра поля.  Груба помилка не дозволила потрапити Україні на Чемпіонат Європи- 2000.
Це був переломний момент в кар»єрі Олександра, він потрапив під нищівну критику. До того ж він зазнав серйозної травми спини, втратив місце в воротах і збірної, і клубу. Ще одним важким психологічним ударом стала смерть Валерія Васильовича Лобановського. Здавалося, кар»єра безславно йде до завершення.
Так думали всі, крім Олександра. Остаточно вилікувавши травму , він серйозно взявся повернути собі місце в основі клубу і збірної. Гра Шовковського змінилася, збагатилася досвідом,  з'явилася стабільність. Йому  довірили капітанську пов'язку. З роками прийшли чоловіча та воротарська  мудрість урівноваженість, впевненість. Дивно, але реакція, гра на виходах та на лінії воріт, уміння диригувати обороною з роками набували нових, свіжих і досконалих рис.
Олександр впродовж 2003–2006 років визнавався кращим воротарем України, кращим футболістом України за підсумками сезону 2004/2005. Ніхто не здивувався, коли Шовковський знову став основним воротарем збірної України.
 Саме він був одним з тих, хто вивів збірну на Мундіаль-2006. Незважаючи на травму, котру  СаШо отримав навесні, він встиг набрати потрібну форму до мундіалю. Збірна України тоді досягла свого найвищого успіху, а Олександр  увійшов в історію чемпіонатів світу —  став першим воротарем, який в серії пенальті не пропустив жодного м'яча. Завдяки унікальній техніці взяття пенальті, яку воротар виробив сам, має більш ніж 50-відсоткову успішність при 11-метрових ударах.
А от в чемпіонатах Європи йому не щастило. А як хотілося зіграти на рідному стадіоні на Євро-2012! Цього разу завадила травма, коли він у відчайдушному стрибку парирував небезпечний удар головою нападника «Волині», однак невдало приземлився на плече, і в перерві був змушений залишити поле. Травма  виявилася настільки важкою, що воротар пропустив не тільки Євро-2012, а й всі літні матчі київського «Динамо» в чемпіонаті України та Лізі чемпіонів.
У вересні 2012 року Шовковський офіційно заявив, що закінчує ігрову кар'єру в збірній України. А ворота «Динамо» охороняє, як і колись. Причому, охороняє надійно, як завжди.
  Шовковський - один із чотирьох воротарів за всю історію футболу, які зіграли 100 та більше матчів в Лізі чемпіонів УЄФА. Крім нього в цьому переліку – Едвін ван дер Сар, Ікер Касильяс, Олівер Кан.
За підсумками сезону-2014 Шовковський провів 400-й матч у чемпіонаті, а фінальний матч на Кубок з «Шахтарем» став у кар»єрі воротаря 600-м за «Динамо» в усіх турнірах. Хоч і кажуть, що не буває «вічних» рекордів, важко сказати, коли і хто повторить чи збільшить показники Олександра.
Нарешті, він став одним із шести, хто,  провів мінімум один матч в Лізі Європи після 40 років. Це сталося 19 лютого 2015 року в матчі  1/16фіналу Ліги Європи «Генгам» - «Динамо», коли голкіперові «Динамо» було 40 років і 48 днів. Найбільш віковим учасником Ліги Європи є американець Бред Фрідель, воротар «Тоттенхему» - 42 роки і 173 дні.
Як бачимо, до побиття рекорду Сашо залишилося зовсім небагато.
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Имя:
E-mail:
Текст:
Код: