Главная
Карта сайта
Написать письмо
Админ
 МОЙ БЛОГ
ГЕРД МЮЛЛЕР," БОМБАРДИР НАЦІЇ"
ГЕРД МЮЛЛЕР - «БОМБАРДИР  НАЦІЇ»
ВІЗИТІВКА:
Народився 3 листопада 1945 року в Нердлінгені. Виступав за команди ТСВ 1861 Нердлінген (1955 - 1964), "Баварія" ( 1964 -  1979), "Форт Лодердейл Страйкерс" ( 1979 - 1981), "Сміт Бразерс Лонж", обидві - США (1981 / 82).
Чемпіон ФРН 1969, 1972, 1973, 1974 років, срібний призер 1970, 1971 років, бронзовий - 1966, 1976 років.
Володар Кубка ФРН 1966, 1967, 1969, 1971 років.
Володар Кубка європейських чемпіонів 1974, 1975, 1976 років, Кубка кубків 1967 року, Міжконтинентального кубка 1976 року.
Чемпіон світу 1974 року, Європи - 1972 року, бронзовий призер чемпіонату світу 1970 року.
За кар»єру всього в 564 матчах забив 489 голів. За «Баварію» - в 427 іграх – 365 голів.
За збірну ФРН – 62 матчі, 68 голів.
Володар "Золотого м'яча" кращого футболіста Європи 1970 року, "Золотої бутси" кращого бомбардира європейських національних чемпіонатів 1970 і 1972 років, "Срібної бутси" 1973 року, "Бронзової бутси" 1974 року. Кращий футболіст ФРН 1967 і 1969 років.
Удостоєний державних нагород: Срібного лаврового листа (1966), Хреста за заслуги перед ФРН (1977).
 Був час, коли в Німеччині, скрізь, куди не приїдеш або до кого не зайдеш у гості - висить пришпилений до стіни портрет форварда Герда Мюллера. У шістдесятих - сімдесятих роках минулого століття кожна німецька сім'я, яка себе поважала,  вважала своїм обов'язком повісити в квартирі портрет Герда Мюллера - «бомбардира нації», одного з тих, хто приніс Німеччині футбольну світову славу. І що дивно: фігура-то явно не футбольна, скоріше нагадує борця, далеко не голлівудської зовнішності, по першому враженню - незграбний і неповороткий, дещо кривоногий – а при найближчому розгляді виявлялося, що маємо справу з генієм від футболу.
 «Людина-гол», «вміє забити з нічого», «забив 40 м'ячів за сезон» - це все про нього. А ось що він сам про себе: "Ніякого секрету немає. Є - гольовий інстинкт. Але він у мене спрацьовував лише тоді,   коли до воріт лишалося всього кілька метрів. Забивав я багато, а ось із дальніх дистанцій, коли до мети було більше 16 метрів - рідко, всього лишень разів п'ять." Або: "Навчити мистецтву бомбардира неможливо. Талант забивати - природжений. Мені було неважливо, якою частиною тіла посилати м'яч у сітку - ногою або, вибачте, дупою. Я завжди шкодував, що за "Баварію" не виступав Гюнтер Нетцер, а то б із його подач у чемпіонаті Німеччини за сезон я, гадаю, забивав би не 40 голів, а всі 50».
40 голів у Бундеслізі забив лише він, Герд Мюллер. Рекорд, який напевно не буде побитий уже ніколи. Він встановив його в пору розквіту, в сезоні 1972 року. Цей маленький і незграбний ( «Коротун» - ще одне його прізвисько) ставав кращим бомбардиром чемпіонату Німеччини сім сезонів. Двічі його визнавали найкращим у Німеччині (69-70 рр), один раз - у Європі (1970).
Герду Мюллеру належить ціле сузір'я футбольних рекордів. Він кращий бомбардир чемпіонатів світу - забив 14 м'ячів. Кращий бомбардир збірної ФРН - 68 голів у 62 матчах. Мюллер забив 70 м'ячів у європейських Кубках, граючи за мюнхенську «Баварію», і це теж рекордне досягнення. Про фантастичний рекорд у Бундеслізі - 40 з м'ячів за сезон - уже згадувалося. Він - найрезультативніший футболіст за всю історію бундесліги - у 427 матчах - 365 голів. У 5 матчах чемпіонату ФРН забивав по 5 м'ячів.
Герд Мюллер забивав голи на будь-який манір, наводячи жах на воротарів. Статистики клубу і фанати самого Г. Мюллера підрахували, що, включаючи товариські гри, він забив за кар'єру близько тисячі м'ячів. Але цій цифрі як офіційній вірити не можна. Хоча «відмітка Пеле» - 1282 м'ячі за кар'єру, як і раніше, недосяжна. Втім, серед його фанатів досить міцна віра в те, що, з огляду на всі матчі, Мюллер трохи не дотягнув до 1500 голів. І якщо б не від'їзд до Америки, підкорити б йому й цей рубіж.
Про те, що в цих «астрономічних» цифрах «щось є», свідчить, наприклад, така вже офіційна статистика. Всі сходяться на тому, що за «молодіжний» період до «Баварії» Мюллер забив не багато, й не мало - 400 голів. У середньому - по п'ять за гру.
Літописці його слави помітили й таку деталь: Мюллер за всю свою футбольну біографію не програв жодного фінального турніру будь-якого рівня. Не участь, а лише перемога - його девіз.
Втім, про один програний ним і «Баварією» фінал ми з вами добре знаємо. Це - Супекубок 1975-1976 року, який виграло київське «Динамо». Про цю «деталь» біографи Мюллера ніде не згадують, мимохідь називаючи матчі за Суперкубок - «несерйозними», «комерційними» і «товариськими». Не згадується і прізвище Стефана Решка, який виключив з гри «бомбардира націїї». Щоправда, після матчу Герд потиснув руку своєму опікунові, кинувши щось на зразок: «Слава Богу, все скінчилося!».
Ось як описує Мюллер у своїй автобіографічній книзі той пам'ятний день, коли він підписав договір із «Баварією». Це сталося 7 липня 1964: "Увечері цієї середи в Нердлінгені грався фінал Кубка міста серед підприємств. Команда фірми "Бремзей", де я доти працював слюсарем, вийшла у фінал цього турніру. Кілька моїх товаришів по 1-ій команді нашого клубу працювали на "Бремзеї", тому ми мали шанси.
Початок гри о 17.30. Мої друзі знали, що я з матір'ю поїхав до Мюнхена на підписання договору... Рівно о шостій ми під'їхали до нашої квартири. Я злітаю по сходах, хапаю бутси, мчу вниз і - на стадіон. Якраз починається перерва. Рахунок 1:1.
"Герд, час! - кричать мої товариші. - Чи ти з нами більше не граєш?"
Я трохи гніваюсь, але не на шпильки, а на те,  що спізнився. У другому таймі я забив три голи, і ми перемогли - 4:1. Цей матч став для мене останнім за «Нердлінген".
 Згадує Зепп Майєр (воротар «Баварії» та збірної ФРН): "Ми мало не померли від сміху, коли побачили його вперше. Круглий череп з короткою стрижкою, товсте тіло з кривими ногами." Я бомбардир з Нердлінгена", - відрекомендувався він нерішуче. Це було щось!
 Одначе коли нам уперше довелося побачити Герда на тренуванні, то дуже скоро від наших насмішок не лишилося й сліду. До тренування він ставився так само серйозно, як і до матчу. Забиваючи голи в тренувальній грі, він радів, як при взятті воріт у черговому турі бундесліги. Взагалі, як тільки він наближався до штрафного майданчика, здавалося, цей хлопець заряджався струмом високої напруги. Його лихоманило, він весь тремтів, крутився, мов блискавка. Словом, це був справжній кошмар для будь-якого захисника. У цьому ми переконувалися досить часто. Утрьох, вчотирьох захисники оточували його, але він усіх обігрував. Коли восени 1964-го відбувся його дебют у матчі з "Фрайбургом", він одразу ж забив чотири голи».
 Перші ж його кроки показали, що в команду Герд прийшов всерйоз і надовго: як потім з'ясувалося - на 14 сезонів. Жоден він не провалив! І практично кожен сезон Мюллер - у трійці найкращих бомбардирів ліги. В 1966-му Гельмут Шен ввів бомбардира з Мюнхена до складу збірної ФРН. І незабаром Мюллер став найгрізнішою її зброєю і чи не найпопулярнішим німецьким футболістом свого часу.
На чемпіонаті світу 1970 року він забив 10 голів. Правда, в драматичному півфінальному матчі з італійцями вже в додатковий час німці поступилися - 3:4. Але два голи з трьох забив Мюллер. У тому ж році він отримав «Золоту бутсу» як найрезультативніший бомбардир національних чемпіонатів європейських країн - 38 голів.
 У 1972 році в Брюсселі збірна ФРН у фінальному матчі за звання чемпіона Європи зійшлася зі збірною СРСР і виграла 3:0. Два м'ячі були «мюллерівськими». Цей рік приніс йому другу «Золоту бутсу», причому, він покращив власне колишнє досягнення, забив уже 40 м'ячів.
 Але самий знаменитий гол за свою збірну Мюллер, звичайно, забив у фінальному матчі першості світу 1974 року зі збірною Голландії. Рахунок у другому таймі був 1:1, причому обидва м'ячі суперники провели з пенальті. І от знову, якимось дивом вихопивши м'яч із гущі гравців і незбагненним чином викрутившись, Мюллер відправив його в голландські ворота. Збірна ФРН, перемігши 2:1, стала чемпіоном світу.
У національній команді він, на жаль, зробив менше, ніж міг. У 28 років, у самому розквіті сил і таланту, він відмовляється виступати за збірну своєї країни. Сталося це після того, як на банкет на честь перемоги у фіналі ЧС-1974 над Голландією, футболістам не дозволили взяти дружин. У той час, як функціонери бенкетували з дамами. Ряд гравців на знак протесту відмовилися виступати за збірну, поки чиновників не приберуть. До речі, слово отримали не всі футболісти. Мюллер потім шкодував про це своє поспішне рішення, але змінити його не побажав - упертий характер! Цей же характер допомагав йому «закидати» голи з футбольного «п'ятачка», де йому не було рівних завдяки не лише фізичним даним, а й напористості, з якою він боровся за кожну передачу і за кожен м'яч, що відскакував.
 На рахунку Мюллера 31 матч чемпіонатів Європи та світу. У цих зустрічах збірна ФРН здобула 23 перемоги, і в 17 (!) з них переможні м'ячі забивав Герд (ще в двох випадках він приніс нічию). Якось, в останньому матчі відбіркового турніру ЧЄ-68 проти Албанії, Гельмут Шен вирішив обійтися без Мюллера. Підсумок - 0:0 і друге місце в групі, що не дозволило збірної ФРН зіграти у фінальній частині континентальної першості.
Але за «Баварію» грізний бомбардир, звісно, продовжував грати, забиваючи голи знову майже в кожному матчі. Починаючи з 1974 року, «Баварія» тричі поспіль вигравала Кубок європейських чемпіонів, перемагаючи у фінальних матчах відповідно іспанський «Атлетіко», англійський «Лідс Юнайтед» і французький «Сент-Етьєн». Із восьми м'ячів, забитих «Баварією» в трьох фіналах, три на рахунку Мюллера. У 1976 році «Баварія» виграла і Міжконтинентальний Кубок, здолавши у двох матчах (за тодішнім регламентом) бразильський «Крузейро». З двох «сухих» м'ячів, забитих мюнхенцями, один провів Герд Мюллер.
Усередині 70-х група американських бізнесменів несподівано для багатьох провела солідну селекційну роботу на футбольному ринку. Один за одним вирушали за океан за "довгим доларом" футбольні зірки. У 1977 році покинув "Баварію" Беккенбауер. Рік по тому почалася "полювання" за Мюллером. Спочатку Герд відмахувався від настирливих візитерів із-за океану. Напередодні нового, 1979 року, він заявив, що має намір виграти в поточному сезоні Бундеслігу і завершити кар'єру.
І той сезон спочатку складався якнайкраще і для "Баварії", що вперше за останні роки очолила таблицю, і для Мюллера. Він, як і раніше, багато забивав, причому не лише у внутрішніх змаганнях. Залишившись без єврокубків, "Баварія" провела ряд матчів із сильними зарубіжними командами. По черзі були переможені "Аустрія" з Зальцбурга - 7:3 (у цьому матчі Герд встановив особистий рекорд у міжнародних матчах - 6 м'ячів), гастролюючий по Європі "Космос" із Нью-Йорка (із Францем Беккенбауером) - 7:1 (3 м'ячі Мюллера), і, нарешті, голландський "Аякс", що необачно запросив клуб із Мюнхена на матч-бенефіс на честь Йохана Кройфа - 8:0 (Мюллер був точним двічі).
Несподівано він отримує травму, а коли повертається, в «Баварії» змінюється керівництво. Саме за відсутності Мюллера "Баварія" крупно програла в Дюссельдорфі (1:7), що призвело до зміни тренера. Очоливши команду, Пал Чернаї вирішив, що "недоторканних" у колективі бути не повинно. У матчі у Франкфурті Мюллер уперше в кар'єрі був замінений через претензії до його гри. Глибоко ображений Герд зажадав від керівництва клубу розірвання договору. Президент "Баварії" пішов йому назустріч. А 6 березня був підписаний договір із новим клубом із Форт Лодердейл (США).
У цій команді Мюллер провів свої три завершальні сезони. Перші два були досить успішними. У 1979-му він (не дивлячись на пропущені п'ять стартових ігор) до останнього туру претендував на титул кращого бомбардира (у підсумку став третім), а в наступному сезоні вивів свою команду у фінал першості, де йому протистояв Беккенбауер. Ведений  Кайзером "Космос" із Нью-Йорка переміг - 3:0 (ще один програний Мюллером фінал із 1960 року?).
Чемпіонат 1981-го виявився для Мюллера зім'ятим через почастішання травм (три - впродовж трьох місяців). Наприкінці вересня він у складі "Форт Лодердейл" здійснює прощальне турне по Європі, забиває свої останні м'ячі. Далі -  зимова першість із міні-футболу (дуже популярного в той час у США). Після чого кар'єра Герда остаточно завершується, і він вирішує назавжди лишитися в США.
У вересні 1983 року Мюллер востаннє  виходить на поле: у його прощальному матчі на Олімпійському стадіоні в Мюнхені в присутності 50 тисяч уболівальників. "Баварія" грає проти національної збірної. Другий тайм Мюллер починає у формі збірної ФРН і через шість хвилин залишає поле, не забивши в матчі жодного м'яча. А ще через рік назавжди покидає Америку.
Перехід до постфутбольного життя дається важко. Мюллер переживає глибоку кризу і починає зловживати алкоголем, через що, зрештою, від нього пішла дружина. Старі друзі по «Баварії» і збірній, зокрема - Франц Беккенбауер, не підозрювали про його негаразди. Лише на одному з ювілеїв мюнхенського клубу, де з'явився сильно нетверезий Мюллер, всі були вражені його жалюгідним виглядом. Ювілейний вечір він завершив у буквальному сенсі під святковим столом.
Але клуб не лишив свого героя в біді. Беккенбауер наполіг, щоб Мюллер пройшов тривалий курс лікування, і в 1992-му році Герд знову повертається до "Баварії". У той же рік він отримує тренерське посвідчення, очолює молодіжну команду, пізніше - любительску. Йому належить фраза, яку часто цитують журналісти: "Немає нічого кращого від "Баварії".
На гала-виставі, що відбулася в Кельні у серпні 2003 року, Мюллер був названий найвидатнішою особистістю за всю 40-річну історію бундесліги. Більше 1000 гостей стояче аплодували "бомбардиру нації", чий внесок в успіхи німецького футболу 70-х просто величезний.
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Имя:
E-mail:
Текст:
Код: