Главная
Карта сайта
Написать письмо
Админ
 МОЙ БЛОГ
ШЕВІ - 39! ВІТАЄМО!


АНДРІЙ ШЕВЧЕНКО, «ЦАР», «САНТА ШЕВА»
ВІЗИТІВКА:
 Народився  29 вересня 1976 року в с. Двірківщина Яготинського району Київської області. Якщо бути дуже точним, то майбутній футболіст народився не у рідному селі Двірківщина, а в райцентрі Яготині, де розташований пологовий будинок. Почесний громадянин міста Переяслава-Хмельницького з 2006 року, а також Києва — з 25 травня 2011 року.
Нападник. Капітан і кращий гравець збірної України. Заслужений майстер спорту. Герой України. Лауреат «Золотого м»яча»  кращому футболістові Європи – гравцеві італійського «Мілана» (2004). Чвертьфіналіст Чемпіонату світу з футболу - 2006. Другий бомбардир за всю історію «Мілана».
Кращий бомбардир чемпіонату України: 1999; кращий бомбардир чемпіонату Італії: 2000, 2004;  кращий бомбардир Ліги чемпіонів: 1999, 2001, 2006 – за «Мілан»; кращий нападник Ліги чемпіонів (версія УЄФА) - 1999; кращий футболіст України: 1997, 1999, 2000, 2001, 2004, 2005; кращий футболіст планети за підсумками голосування в Інтернеті уболівальників  світу (Golden foot) - 2005; чвертьфіналіст чемпіонату світу з футболу - 2006, збірна України.
Переможець Ліги чемпіонів: 2003; володар Суперкубка УЄФА: 2003; Володар Міжконтинентального кубка: 2003 – за «Мілан». Чемпіон Італії: 2004;  володар Кубка Італії: 2003; володар Суперкубка Італії: 2004 ; володар Кубка Англії: 2007;  володар Кубка Футбольної ліги Англії: 2007;  володар Суперкубка Англії: 2009.
 Виступав за команди:1994-1999 – «Динамо» (Київ), 117 ігор, 60 голів; «Мілан» (Італія) – 208 ігор, 127 голів; «Челсі» (Лондон), 48 ігор, 9 голів; «Мілан» - 2008-2009, «Динамо» (Київ) – 2009-2012, 55 ігор, 23 голи.
 
Найкращим  футболістом і одночасно  найлегендарнішим гравцем в історії українського футболу визнано нападаника київського "Динамо" і  капітана в недалекому минулому національної збірної Андрія Шевченка. Про це свідчать оприлюднені 7 червня 2011 року результати опитування, проведеного інформаційним агентством "Спорт України" і польським рекламним агентством Havas.
Більше 50 номінантів увійшло до списку на визначення найбільш  легендарного футболіста України,  30 з них сперечалися між собою за звання кращого чинного українського футболіста. Серед легенд українського футболу лідирували два фаворити - Олег Блохін та Андрій Шевченко.  З 14 881 респондента, що взяли участь в опитуванні, за Шевченка віддали голоси 1718 чоловік (11,54%). Блохін відстав не набагато - 1686 голосів (11,33%). Третім названо володаря «Золотого м»яча» 1986 року Ігоря Бєланова (755 голосів). У першій п'ятірці  -  Олег Лужний (706) і Сергій Ребров (693).
Ще в середині 90-х його назвали гравцем ХХІ століття. Коли він тільки-но перейшов до «Мілана» й скептики пророкували йому місце на лаві запасних знаменитого клубу. Однак уже після перших  матчів його почали називати «білим Роналдо». Шевченко звик до порівнянь, ставиться до цього з ледь помітною іронією. «Та нехай собі. Було б кого порівнювати. Коли мені було 20, казали: росте другий Блохін. Звісно, пишався цим».
Гадаю, він так говорить тому, що знає:  є неповторний. Природа, ясна річ, зробила свою справу сповна, наділивши Андрія  якостями, необхідними для супергравця. А власний розум,  особливе ставлення до життя, оригінальний психічний стан, помножені на фанатичну відданість і безмежну любов до футболу, якраз і запалили його яскраву зірку на небосхилі світового футболу.
Він — обдарована, талановита індивідуальність і, водночас, стовідсотково  колективний і командний гравець, незаперечний лідер команди, за яку грає. Ці риси найбільше і, як на мене, найповніше характеризують учорашнього хлопця із села Двірківщина Яготинського району на Київщині, якому ще недавно аплодував весь футбольний світ.
Колись Андрій сказав: «Не я обрав футбол, футбол — мене». У сільській школі, де він навчався, весь вільний час проводив на спортивних майданчиках. Потім, коли переїхали до Києва (батько — прапорщик військової частини, мати — вихователька дитсадка), на Оболоні, де була їхня квартира, грав, як усі хлопці, за жеківську команду на приз «Шкіряний м’яч». Там його помітив відомий фахівець Олександр Шпаков, запросив до дитячої юнацько-спортивної школи. Пізніше Олександр Олександрович розповість, що в Андрієві ще тоді приваблювали жага перемоги й цілеспрямованість. Було видно, що він не любить поступатися, програвати.
Кілька тренувань — аж гримнув Чорнобиль. Учнів їхньої 216-ої школи евакуювали до Азовського моря. Потім  батьки пішли у  відпустку, і забрали його з собою. Коли повернулися до Києва, якось стало не до футболу. Але  Шпаков - людина  наполеглива. Передавав через хлопців, щоб розшукали Андрія, потім і сам до них додому завітав.
Так доля розпорядилася: коли йому було 15, а зріст уже мав «свій» — 183 см, грав за юнаків «Динамо», команда потрапила на турнір до Італії. На півдні, у провінції Салерно, київському пацану влаштували овацію: у першому ж матчі за двадцять хвилин Андрій забив п’ять (!) голів. Тоді ж, пацаном, він упершее на екскурсії побачив знаменитий «Сан-Сіро». От тут би зіграти…
Мине всього сім років, і після матчу в Барселоні, в Лізі Чемпіонів, коли уже в першому таймі він зробить хет-трик, згадає Салерно і скаже: це ще не рекорд, от в Італії сім років тому...
Попереду - довгий і тернистий шлях до цього стадіону, до того моменту, коли власник «Мілана» Сільвіо Берлусконі, побачивши його гру, захоплено вигукне: «Шевченко — новий Ван Бастен!» Хто-хто, а Берлусконі на футболі розумівся.  Він ще більше здивувався, отримавши анкету Андрія: обидва народилися 29 вересня, тільки Сільвіо чотирма десятиліттями раніше. «Так ми обидва — меланісти!» — тільки й сплеснув руками.
Це був улюблений афоризм Берлусконі. Адже один із звичних його висловів — цитата письменника Дж. Брера: можна міняти дружину, наречену, коханку, друзів, квартал, дім, роботу, словом, усе, що завгодно, тільки не улюблену команду.
Розповідають, що під враженням гри Андрія  Берлусконі, зустрівшись із Шевченком на Сардинії 1999 року, запросив його на прогулянку до себе на яхту. «Тобі подобається ця яхта?» — запитав він, коли вийшли в море. — «Дуже, це просто супер», —  відповів Андрій. — «От заб’єш за сезон 25 голів — і я її тобі подарую, вона буде твоєю». Це парі, ця незвична обіцянка, потім  обсмоктувалася в усіх газетах та поміж уболівальниками.
Усі чекали на диво, і дуже скоро Андрій довів, що спроможний його здійснити. Всього одного м»яча йому не вистачило, він забив 24. Та хіба справа у цифрах?  Андрій Шевченко першого свогог сезону «на чужині» довів усім, і собі в першу чергу, що здатен вписати нові яскраві сторінки в літопис знаменитого клубу, як це зробив колись голландець Ван Бастен, який став живою легендою «Мілана» і з яким (знову!) порівнювали Андрія.
А те, що означає для всіх прихильників «Мілан», історія «утрехтського лебедя» (так усі називають Марко ван Бастена), Андрій переконався буквально наступного дня після переїзду до Італії. Безкінечно тут по ТБ «крутили» чотири голи («покер»), які забив голландець у Ґетеборзі, в турнірі Ліги чемпіонів — головою, в падінні через себе, зі штрафного й після довгого дриблінгу, коли воротар замість того, щоб виймати м’яча із сітки, почав аплодувати Маркові. Коли Шева, як тут усі одразу стали його звати, зробив свої перші хет-трики (у матчах з «Лаціо» та «Перуджею»), тоді й почув звідусіль: «Це — новий Ван Бастен!»
У тому ж 99-му сталася ще одна знаменна подія у його житті – феноменальний гол в Лужниках воротареві збірної Росії Філімонову. Національна команда саме завершувала відбір до чемпіонату Європи -2000. Ситуація у групі була такою: Україна — 19 очок, Росія і Франція — по 18. Переможець виходив до ЧЄ напряму, а друга команда мала грати у плей-оф. Французи приймали вдома  Ісландію, а наші вирушали до Москви. Тобто нічия гарантувала принаймні місце у плей-оф. Росія тиснула і мала очевидну перевагу — завдяки рикошету після штрафного на 75-й хвилині забив Валерій Карпін.
Надії майже не залишалося, але все змінив гол Андрія Шевченка — звичайний штрафний здалеку, від самої бокової ліні, завершився чудернацьким голом. М'яч полетів не на голови партнерів, як, мабуть, очікував воротар господарів Олександр Філімонов, а у площину воріт. Голкіпер вийшов надто далеко і, задкуючи, не зафіксував м'яча, так і заповз разом з ним за лінію воріт. Це сталося на 88-й хвилині. З того часу в Україні кожен подібний штрафний удар з лівого флангу на стику з боковою лінією називають «точкою Шевченка».
Та все це було згодом, а поки що, потрапивши до «Динамо», він, відігравши кілька матчів, відправляється до... «Динамо-2». «Ти ще молодий, — каже йому старший тренер Володимир Онищенко, грою якого Шева насолоджувався в дитинстві. — Почекай, змужній, гартуйся!»
Пройшов певний  час, поки Шевченка повернули до основи. Не минуло й року, а для нього це була вічність.Дебютував 8 листопада 1994-го в матчі з «Шахтарем», а перший гол забив «Дніпру». Це був єдиний м»яч його того сезону, зате наступного він розписався у воротах суперників 16 разів у 31 грі ліги і став чемпіоном України у складі «Динамо». Це досягнення було повторено в сезоні 1996-9, забивши 6 голів у 20 матчах. У наступному – його доробок склав 33 голи – він виграє гонку бомбардирів. Узагалі ж за свій перший період за «Динамо» він здобув 5 чемпіонських титулів,  здобув 3 Кубки України ,забивши 105 голів в усіх змаганнях.
 
 …Пам»ятаю його перший гол за «Динамо», котрий він забив «Дніпру». Й одразу ж — матч із «Баварією».  Наставник Йожеф Сабо, відзначивши його тодішню не досить високу фізичну готовність, запропонував Андрійові зіграти трохи позаду нападників.
Як дисциплінований гравець, Шевченко старанно виконував установку тренера. Так він робив завжди, від юнацької команди до «Мілана» у фіналі Ліги чемпіонів. Після подачі кутового не кинувся вперед — залишився «на точці», про яку говорив перед початком гри Сабо. М’яч якраз і відскочив саме туди. Спокійним, звичним рухом обробив і вдарив — не дуже сильно, зате в самий кут. Це вже було щось — гол «Баварії»!
Під керівництвом Валерія Лобановського, який був і залишається для Шевченка тренером №1, розкрилися найкращі якості Андрія: відмінна координація під час бігу, стартова і дистанційна швидкість, контроль м’яча, дриблінг, націленість на ворота суперника, володіння ударами з обох ніг, особливо — разючий, «мертвий» удар правою, різкі, несподівані зупинки й зміна напрямку стрімкого бігу, відмінне відчуття голу, добра гра головою, відчуття позиції і вміння не потрапити в офсайд, виняткова коректність у грі.
У нападі «Динамо» і збірної України його партнером був Сергій Ребров. У півзахисті «голевий тандем» підтримували  Юрій Калитвинцев, Юрій Максимов, Віталій Косовський та Андрій Гусін — у кінці 90-х Динамо та збірна були майже синонімічними поняттями.
Непересічним успіхом став вихід до півфіналу Ліги чемпіонів, коли у 1/4 фіналу кияни у двоматчевому протистоянні вибили мадридський «Реал». Перший матч відбувався у Мадриді, і рахунок відкрив саме Шевченко — після пасу Реброва він на фантастичній швидкості прорвався до воріт іспанців і забив Бодо Іллґнерові. Гра завершилась нічиєю 1:1.
 У київському матчі Андрій Шевченко відкрив рахунок, добиваючи м'яча після власного невдалого пенальті, а потім «добив» «Реал» другим голом  після феноменальної накидки за спини захисників Сергія Реброва— 2:0! Цей матч, без перебільшення, вразив футбольну Європу.
І знову жереб зводить у півфіналі ЛЧ «Динамо» і мюнхенську «Баварію». Перший матч грали у Києві — спочатку Шева технічно перекидає Олівера Кана після пасу Валентина Белькевича — 1:0. У кінці першого тайму він пробив штрафний з правого флангу і м»яч, нікого не зачепивши, приземлилась у воротах — 2:0. На жаль, «Динамо» припустилося кількох помилок у кінці першого тайму,  не змогло втримати перемогу — 3:3. У Мюнхені господарі перемогли 1:0. Таким чином Андрій Шевченко став півфіналістом Ліги чемпіонів. Але в одній номінації він все-таки переміг — 10 голів принесли йому титул найкращого голеадора Ліги чемпіонів. То ж не дивно, що влітку 1999 року італійський «Мілан» заплатив за Андрія 25 млн. доларів.
Там він майже одразу стає «королем голів», ідолом уболівальників і грозою для захисників італійського «Кальчо». Саме завдяки його натхненній, фантастичній грі «Мілан» 2003 року здобуде Кубок Ліги чемпіонів і Суперкубок УЄФА, а трохи раніше, за поданням великої кількості фахівців і спеціалістів, громадянина України Андрія Шевченка спеціальним рішенням буде прирівняно до громадян країн — членів Європейського Союзу.
Процитую уривок з книги Енцо Катаньї «Диявол зі Сходу», присвяченій Андрієві Шевченку:
«Шева! Шева! Шева! Це була овація, гідна стадіону, який зустрів бомбардира на демонстраційному помості при показі мод Джорджо Армані. Знахідка модельєра була настільки новою й несподіваною, що публіка в залі (переважно жіноча), побачивши Андрія Шевченка, котрий із виглядом досвідченого манекенника дефілював двадцятиметровим подіумом поряд із Бредом Піттом і Джорджем Клуні, вибухнула оплесками...»
Так, Італія навчила його бути знаменитим — це й до двохсот-трьохсот листів на день, і покази мод, і благодійна допомога бідним, і меценатська діяльність. Причому як у Мілані, в Києві, так і в Яготині, і в рідній Двірківщині.
...Здається, небагато пройшло років: ми, збуджені й піднесені, в тісному барселонському аеропорту вітаємо динамівців. Картина майже сюрреалістична: Шевченко, який забив три чудових голи «Барсі», в оточенні українських журналістів. Позаду — здоровенний екран, де він же забиває ті самі голи, про які зараз розповідає. І попереду у нас в усіх — ще ціле життя.
…Коротенький відступ. Мені пощастило бути серед журналістів, котрі висвітлювали той  матч. Напередодні запросив колег  прогулятися по набережній, де повно кафе й ресторанчиків, де життя не припиняється до самого ранку. До готелю поверталися пізно, сповнені чудових вражень від нічної Барселони. Таксист виявився завзятим уболівальникам. На наше запитання про результат уже сьогоднішнього матчу, показав одразу шість пальців – 0:6 на користь киян. Ми зустріли цей прогноз гучним сміхом і жартами. Які люди тут ввічливі, та 0:6 – це вже занадто. І о, диво! Наступного пізнього вечора, смакуючи перемогу,  раптом згадав прогноз барселонського таксиста. «Мабуть, він щось знав!» - нагадав друзям про це. Буває ж таке, таксист ледве не вгадав рахунок!
         Слава і успіх, що звалилися на Шевченка в двадцять чотири роки, не запаморочили йому голови. Він залишався таким же скромним, навіть трохи сором»язливим, для якого успіхи команди – передусім. Одного разу увечері після тренування в помешкрнні Андрія пролунав дзвінок. "Андрюшо, Валерій Васильович помер. Прилітай", - пролунав хвилюючий голос з далекого Києва.
 13 травня 2002 року чорний день в історії київського «Динамо», українського та європейського футболу, сотень тисяч вболівальників, простого люду.  За тиждень до цього Лобановського госпіталізували в Запоріжжі. "Гостре порушення мозкового кровообігу на фоні гіпертонічного кризу", - озвучили діагноз лікарі.
Незважаючи на проведену операцію, врятувати великого тренера не вдалося. Попрощатися з Валерієм Лобановським приїхали його друзі, вихованці з багатьох країн. Зокрема, Віктор Каневський із США, Олег Блохін, багато інших колишніх динамівців і, звичайно, Андрій Шевченко. Йому важко було стримувати сльози - помер не тільки великий тренер і вчитель, а й людина, яку Андрій безмежно любив. І майже всім, чого досяг у житті і в кар'єрі, він зобов'язаний саме йому.
Перед фіналом Кубка Ліги європейських чемпіонів Шевченко пообіцяв забити гол і присвятити його пам'яті Лобановського. І слова свого дотримав. Саме гол Андрія з пенальті приніс "Мілану" перемогу і найпрестижніший клубний трофей Європи. Кожен з чемпіонів має право привезти срібну амфору до себе на батьківщину на три дні.
Прилетівши з Кубком Ліги чемпіонів до Києва, Андрій одразу поїхав на Байкове кладовище, згодом на рідний стадіон, до пам'ятника свого вчителя. Всього один рік не дожив Валерій Васильович, щоб разом з Андрієм розділити радість цієї перемоги.
Незабаром Андрій Шевченко виграв «скудетто» - чемпіонат Італії. Також удостоївся загального визнання в популярних опитуваннях - він отримав "Золотий м'яч" кращого футболіста Європи від France Football, посів третє місце в опитуванні ФІФА на звання кращого футболіста світу і був визнаний кращим футболістом країн СНД і Балтії в конкурсі "Зірка".
14 липня 2004 року Андрій Шевченко одружився з американською фотомоделлю Крістен Пазік. 29 жовтня 2004 року в них народився син Джордан.  Другий син, Христіан, з'явився на світ у листопаді 2006 року у Лондоні, Англія.
Влітку 2006-го «Шева» виступав за збірну України на чемпіонаті світу з футболу у Німеччині. Він був капітаном команди. Провів усі 5 ігор і став найкращим бомбардиром українців на турнірі, забивши 2 м'ячі — Саудівській Аравії та Тунісу. Команда під керівництвом Олега Блохіна несподівано дійшла аж до 1/4 фіналу, показавши найвищий результат збірної на міжнародних турнірах.
Після завершення ЧС в житті Андрія настає новий етап – він переходить до лондонського «Челсі». На жаль, ця сторінка життя виявилася не такою вдалою і щасливою, як попередня. Що ще раз підтвердило футбольну істину: не кожен, навіть видатний гравець, може заграти у будь-якій видатній команді.  Хоча спочатку ніщо не віщувало поганих новин.
 Шевченко підписав чотирирічний контракт, після того як були узгоджені особисті умови і пройдена медкомісія. «Челсі», власником якого є росіянин Роман Абрамович, виплатив за 29-річного нападника 30,8 млн. англійських фунтів (близько 45 млн. євро). Ціна переходу  перевищила рекордну суму в 30 млн. фунтів, виплачену клубом "Манчестер Юнайтед" у 2002 році "Лідс" за Ріо Фердинанда,  тоді вона склала 30,5 млн. фунтів.
Андрій, якого було названо футболістом року в  Європі, сказав: "Я переходжу з одного великого клубу до іншого, приєднуюсь до команди чемпіонів. Перехід до нового клубу вимагає свого, особливого моменту в житті, і, думаю, я вибрав ідеальний час. Я уважно стежив в останні роки за кар'єрою Моурінью, і на мене справило велике враження те, як він управляє командою. Для нього команда важливіше самовираження, і саме так, як на мене, народжуються великі команди".  Іще додав, відповідаючи на запитання журналістів:
"Якщо б причиною мого переходу були гроші, то я б, можливо, залишився в" Мілані ".
У свою чергу, Жозе Моурінью сказав, що для нього "настав день втілення мрій". "Андрій завжди був моїм першим вибором, з тих пір, як я почав роботу в" Челсі ", - зізнався тренер.
Новина про те, що Шевченко підписав контракт з "Челсі" вперше обнародувана на сайті клубу "Мілан" в офіційній заяві, де говорилося, що "футбольний клуб «Мілан» повідомляє, що передав всі спортивні права на Андрія Шевченка клубу " Челсі» ".
Слідом з'явилася заява, де висловлювалася "подяка Шевченку, видатній людині і нападникові", за все, що він зробив для італійського клубу протягом семи сезонів своїх виступів за «Мілан».
 У першому ж матчі за новий клуб він став автором голу: це був матч за Суперкубок Англії «Ліверпуль» - «Челсі», що завершився перемогою «Ліверпуля» з рахунком 2:1. Але, не зважаючи на непоганий початок, кар'єру Шевченка в Англії не можна назвати вдалою.
Головний тренер Жозе Моурінью, який здобув з лондонцями два поспіль чемпіонства Англії, давно хотів бачити Шевченка у своїй команді, але разом з вихованцем «Динамо» до клубу прийшло ще декілька відомих гравців, наприклад,  лідер «Баварії» Міхаель Баллак. Керівництво вимагало перемог, і португальський наставник починає експериментувати зі складом і змінює тактику, завдяки якій він вигравав титули до того — потрібно було якось розставити на полі усіх коштовних і амбітних футболістів.
Головним нападником команди стає Дідьє Дроґба, тому Шевченка пробують на фланзі або у парі з Дроґба. Українець поступово випадає з основного складу і виходить переважно на заміни. Андрій потім пояснює пресі нерегулярні і нерезультативні виступи у «Челсі» травмою і тривалими болями у спині.
Після першого сезону англійська преса до Шевченка застосовувала епітети «розчарування сезону», «найдорожча нерухомість у Лондоні» чи «найдорожче місце на лаві запасних». Правда і те, що за два роки у «Челсі» він переніс дві операції і серйозно пошкодив спину.
23 серпня 2008-го, після двох років у Лондоні, офіційний сайт «Челсі» повідомив про повернення Шевченка до «Мілану»: у річну оренду з можливим правом викупу. Повернувшись, Шева грав під 76-м номером, оскільки його улюблена «сімка» була зайнята Алешандре Пато.
2 жовтня в першому раунді Кубка УЄФА в матчі проти «Цюріха» Андрій Шевченко забив свій перший гол після повернення в «Мілан». По голу в Кубку УЄФА і Кубку Італії («Лаціо») - такий його доробок у першій половині сезону.
По закінченні сезону керівництво «Мілану» повідомило про бажання будувати нову команду -  клуб залишили головний тренер Карло Анчелотті, а також «сенатори» - Мальдіні, Кака і Шевченко. Цей відтинок історії легендарного клубу збіг кінця, а футболісти, що уособлювали його, пішли зі сцени. 12 червня 2009 з'явилося повідомлення про те, що «Мілан» не буде продовжувати оренду Шевченка і йому необхідно повернутися в «Челсі».
 27 серпня головний тренер «Челсі» Карло Анчелотті повідомив Шевченка, що не планує включати його в заявку на Лігу Чемпіонів.   Андрій вирішив повернутися до України, в рідне «Динамо» його давно вже запрошував Ігор Суркіс. Шевченко  підписав контракт з київським «Динамо» за схемою 2 +1, отримавши улюблений сьомий номер.
31 серпня 2009 року в домашній грі «Динамо» з донецьким «Металургом» Шевченко дебютував і забив перший м'яч. Гру супроводжував великий – як для тогочасного київського «Динамо» ажіотаж - переповнений стадіон протягом усіх 90 хвилин матчу вітав свого кумира. Сам Андрій після гри зізнався: «Я знав, що мене люблять у Києві, але що настільки - навіть уявити не міг».
Після переходу Шевченка в «Динамо» стало відомо, що йому потрібно час від часу проходити терапію спини (що він робить у мюнхенській клініці) для того, щоб продовжувати грати у футбол.
16 вересня Андрій зіграв перший після повернення в «Динамо» матч у Лізі чемпіонів проти казанського «Рубіна». Валерій Газзаєв, тренер київського «Динамо», довірив йому місце в стартовому складі. У жовтні Андрій був визнаний кращим гравцем української  Прем'єр-ліги. 4 листопада в матчі 4-го туру Ліги чемпіонів між «Динамо» та «Інтером» забив гол і був визнаний кращим гравцем матчу, незважаючи, що кияни поступилися гостям - 1:2. Це був перший гол Шевченка в Лізі чемпіонів за останні два роки і 16-й у ворота «Інтера» за його кар'єру.
 «Я завжди знав, що коли-небудь повернуся до рідного клубу, - зізнався він. - Як я міг забути ті часи, коли був хлопчиськом, що подавав м'ячі на матчах Динамо і бачив голи, які забивав мій кумир Олег Блохін? Зараз мені 33, і я хотів би провести останні роки своєї кар'єри в клубі, де починав як футболіст. Коли я погодився покинути Челсі, у мене було п'ять або шість пропозицій від інших добре відомих клубів Європи. Але я не розглядав їх серйозно, тому що вже вирішив, що подорож, котра почалося в Києві, має і закінчиться
в Києві» ".
Валерій Газзаєв вирішив поекспериментувати, йогоМожливо,  ідея полягала в тому, щоб дати Шевченку можливість грати на ширшому просторі, де він почував би себе абсолютно комфортно. "Це було досить несподівано, - говорить він. - Мені знадобилося якийсь час, щоб звикнути, тому що гра на фланзі вимагає більше фізичних зусиль і боротьби. Але я ніколи в своїй кар'єрі не скаржився на рішення тренера і досить скоро звик до схеми".
Шевченко міг і не скаржитися, але це зовсім не означає, що він був щасливий, коли зрозумів: позиція центрфорварда в Динамо вже зайнята. У березні 2010 у матчі проти полтавської «Ворскли» Андрій забив свій 100-й гол за Динамо. "У цьому матчі Газзаєв підготував мені приємний сюрприз, поставивши грати на позицію центрфорварда, де я грав майже завжди. Особисто я дуже люблю цю роль на полі, знов граючи в атаці,  відчуваю себе як риба, котру кинули у річку».
Проте феноменальною частиною всього змісту гри Шевченка завжди була його універсальність і бажання діяти не тільки суто як центральний нападник. Саме тому Валерій Лобановський називав його найбільш ідеальним "універсальним гравцем", якого він коли-небудь знав. І  з тим універсалізмом, котрий притаманний Шевченку, він завжди асоціювався у великого тренера з грою неперевершеного Марко Ван Бастена, котрого, власне, і змінив на вістрі атаки в «Мілані» наш Шева.
8 жовтня 2010 року Андрій зіграв свій 100-й матч у складі збірної України проти збірної Канади. Він запам»ятався не тільки поздоровленнями та подарунками, святковою атмосферою, а й прикрим пошкодженням, которого зазнав Шева. Як результат, йому не випало провести наступний матч проти збірної Бразилії. Як відомо, він відбувся за три дні в місті Дербі, Англія. Як і попередній, мав товариський характер. Команду за відсутності Андрія вивів з капітанською пов»язкою Анатолій Тимощук, для якого це була також ювілейна, сота гра за національну команду.
Остання сторінка футбольної кар»єри – виступ на Євро-2012, два чудові голи в ворота збірної Швеції, коли ми побачили того самого Шеву, яким пишалися довгі роки.  Після третього, заключного матчу збірної України на цьому турнірі, він заявив, що завершує виступи в національній команді, хоча сподівається провести ще один прощальний матч…
12 листопада 2012-го ФФУ запропонувала йому вакантне місце головного тренера національної збірної України. Однак Шевченко утримався і став слухачем тренерських курсів (квітень 2013 – березень 2015), отримав тренерську лійензію  PRO.
Цікава деталь: Хобі Шевченка — гольф. Цієї гри його навчив колишній партнер з «Мілану» Олівер Бірхофф. І у цьому змаганні Шева домігся немалих успіхів… А от в політиці його спіткала невдача. На виборах до Верховної Ради України 28 жовтня 2012 року Андрій Шевченко став другим номером у списку партії Наталії Королевської «Україна — Вперед!» Навіть  вніс на підтримку цієї політсили 10 мільйонів гривень. Незважаючи на це, партія «Україна — Вперед!» не потрапила в парламент, набравши 1,58% від загальної кількості осіб, котрі взяли участь в виборах.
«Що ж, - підсумував кращий футболіст України. – Кожен повинен займатися своєю справою. І робити її так, щоб і люди, і він сам отримував задоволення».
Барселона. 5 листопада 1997 року. «Барселона» - «Динамо» (Київ) – 0:4.  Камп Ноу. 52 тисячі глядачів. Ось він той матч, і той хет-трик Шеви!
https://www.youtube.com/watch?t=1&v=RgJNp8un9JU
Фото з диска 60 новел…№ 82 Текст:
«Барселона» - «Динамо» 0:4. Фото зроблено одразу по закіченні гри на «Камп Ноу».  
 
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Имя:
E-mail:
Текст:
Код: