Главная
Карта сайта
Написать письмо
Админ
 МОЙ БЛОГ
СЬОГОДНІ - ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ АНДРІЯ БІБИ
CЬОГОДНІ – ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ У ЛЕГЕНДАРНОГО КАПІТАНА, УЛЮБЛЕНЦЯ КИЇВСЬКОЇ ПУБЛІКИ  АНДРІЯ АНДРІЙОВИЧА БІБИ
ЗАМІСТЬ ВІЗИТІВКИ:
Народився 10 травня 1937-го. Першою командою Андрія була київська «Іскра»,яку тренував учасник «матчів смерті» в окупованому Києві Володимир Балакін. Незабаром відкрилася ФШМ, куди пішов Балакін і забрав з собою кількох гравців «Іскри». У 1957 в київське «Динамо» його взяв Олег Ошенков. Незабаром Біба дебютував за основний склад - вийшов на матч проти «Зеніту» в Ленінграді і в першій же грі забив гол (гра завершилася внічию 2:2). Виступав за київське «Динамо» (1957-1967), «Дніпро» (1968-1969), чернігівську «Десну» (1970). У вищій лізі чемпіонату СРСР провів 246 матчів, забив 69 голів.
За збірну СРСР провів 1 матч, зате який - 4 липня 1965 року в лужніках проти  тоді діворазових (1958 і 1962) чемпіонів світу – збірної Бразилії (0:3). Біба з'явився на полі  в другому таймі і відіграв 30 хвилин. Як зізнавався він пізніше, головною метою для нього було обмінятися футболками з Пеле. Обмінятися не вийшло (його випередив інший гравець радянської збірної), зате вдалося отримати автограф Пеле.
 Після матчу був організований банкет на честь бразильців в московському «Метрополі», а Бібі випало сидіти  навпроти іменитого бразильця. Андрій довго думав як йому залишити на пам'ять щось від матчу за збірну, і в підсумку запропонував Пеле залишити автограф на двох радянських десятирублевих банкнотах . Одну з банкнот, як сповідає легенда, він презентував грузину-незнайомцю, коли летів на літаку рейсом Москва-Одеса на календарний матч "Динамо" з "Чорноморцем". Другу трохи пізніше подарував Володимиру Мунтяну, над яким шефствував у «Динамо». Андрій Андрійович з Володимиром кедоровичем і понині товаришують.
У 1967-му, досягнувши 30-річчя, змушений був залишити "Динамо". Спочатку думав, що зайнятися тренерською роботою, але незабаром усвідомив: ще є сили грати. Йому дали дозвіл на перехід в «Дніпро», де Біба провів два сезони. З 1972 працював у тренерському штабі київського «Динамо». Серед його селекціонерських подвигів - - запрошення до Києва майбутнього капітана Динамо», ще однієї легенди «Динамо»   Віктора Колотова із заштатного тоді казанського"Рубіна" (цю майже детективну історію в центральній пресі московські журналісти подали як «викрадення Колотова»).
У різні роки працював у тренерському штабі таких клубів, як «Таврія» (Сімферополь), «Дніпро» (Дніпропетровськ). Тренував «Спартак» Житомир, «Угольок» Горлівка, «Поділля» Хмельницький, «Нафтовик» Охтирка, «Хімік» Житомир.
Старший тренер Федерації футболу України - 1982, 1984-1986 (по червень), 1990-1993. Був начальником команди ветеранів "Динамо" (Київ), тренером-селекціонером київського «Динамо», президент українського клубу «Шкіряний м'яч».
Досягнення: Чемпіон СРСР (3): 1961, 1966, 1967; Володар Кубка СРСР (2): 1964, 1966; Футболіст року в СРСР: 1966 Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ (1999) та ІІ (2004) ступенів.
…Випадково зустрів Андрія Андрійовича на  вшануванні ветеранів-динамівців. Як завжди елегантний, підтягнутий, без жодного зайвого кілограма. Питаю: як вам нинішнє «Динамо»? Пильно дивиться на мене, потім робить видих, як перед пробиттям штрафного чи пенальті: «Цей Аруна в мене б надовго запам»ятав! Виходить на поле з жуйкою в роті! Це за межею розуміння! Ти ж виходиш на футбольне поле! Я б йому таку жуйку показав би на місці Блохіна!».
 Андрій виріс на знаменитій Бесарабці, тут  почав грати у футбол. Батько не дуже радів цьому, та якось познайомився з батьком Олега Базилевича, і вони разом ходили на ігри «Іскри», а потім ФШМ. Звідси А. Бібу разом із О. Базилевичем, В. Трояновським, М. Крощенком, В. Ануфрієнком та І. Балакіним запросили до «Динамо». Найбільше і найвиразніше із свого футбольного покоління реалізував себе саме він, Андрій Біба.
Біба був кумиром того Києва.  Заворожувала його легка, елегантна манера просування з м»ячем і без оного. Здавалося, київська «десятка» ніколи не стомлювалася, не знала перепочинку. Професіонали дивувалися. Йожеф Сабо говорив: «Нічого не розумію! Пашемо-пашемо усі, як раби, а у Андрійовича - єдиного – футболка суха!».
Звичайно, природа наділила його унікальною конституцією і фізичною витривалістю. Та цей дар треба було вміло використати. Він тонко відчував, коли треба підставити плече і тягнути з усієї сили, а коли й перепочити, зіграти на чистих м»ячах. У будь-якому випадку вся гра крутилася навколо нього, він задавав темп, був, по сучасному сказати б, системотворчим гравцем, справжнім капітаном.  Що стосується дилетантів, їм здавалося, так гуляти по полю могли б і вони, легко навчилися б, тільки до основи потрапити, і гуляй!
Я довго вагався – на кого ж він схожий манерою гри?  Атакуючий півзахисник, що забив майже 70 м»ячів? Повірте, на той час – видатне досягнення. Нападник, відтягнутий назад? Диспетчер із задатками бомбардира? Типовий інсайд із віджилої схеми «дубль-ве»?  Коли в 1966-му його, не члена збірної, котра на ЧС в Англії посіла призове місце, визнали кращим футболістом Союзу, довго не могли вписати у список 33-х кращих. Біба не підходив під жодну схему розстановки футболістів. Заплющивши очі, поставили у напад, разом з Анатолієм Бишовцем – обидва стали першими номерами – такі несхожі за грою і по життю.
І через кілька років, побачивши летючого голландця Йохана Круїффа, коло замкнулося: це ж наш Біба так грав в середині 60-х!
Мені пощастило бачити голи-красені у виконані Андрія Біби. Розповім лише про два. Перший — це було восени 1961 року в Києві, у вирішальному матчі з московським «Торпедо». Гарматним ударом метрів з 25 він буквально розстріляв  ворота. До цього кияни півтора тайми «сиділи» на половині поля москвичів, та м’яч, наче зачарований, обминав ворота. Після голу Андрія Біби стало ясно: кияни перемогу не віддадуть. І другий гол-красень Валентина Трояновського — цьому підтвердження. Уперше тоді на нашому ще затишному стадіоні запалали саморобні факели з газет, які кожен приносив із собою, щоб не забруднити одяг. Не тому, що були чистюлями – перевдягатися наступного ранку не було в що.
Про інший гол згадує сам Андрій Андрійович:
— Це було 1965 року, грали з «Динамо» (Москва). Суддя призначив штрафний у їхній бік, до воріт метрів 40. Бачу, вони стінку вишиковують. Питаю у свого приятеля Ігоря Численка: «Ігорю, навіщо стінку будуєте, я звідси й до воріт не доб’ю». — «Я, —відповідає, — може, й не лаштував би, та Льова (Яшин. — Авт.) скомандував». Спочатку я збирався навісити на ворота, а потім думаю: а чому б не спробувати? Розбіг взяв мало не від центра поля й «приклався» до м’яча від душі. Буває ж таке: м’яч пішов якоюсь чудернацькою траєкторією і влетів у самісіньку «дев’ятку». Яшин, незважаючи на відчайдушний кидок, врятувати свою команду не зміг. Що тут почалося! Люди посхоплювалися з місць, дехто вибіг на поле, довелося навіть зупиняти гру.
А перший свій гол в ворота пітерського «Зеніта» пам»ятає, ніби було вчора. «Ішов по місцю правого інсайда, Граматикопуло викотив м»яча на хід. Вискочив і з метрів 13 з усієї сили правою ногою…Дивлюся – м»яч у сітці! Йду до центра поля – і посміхаюся. Не хочу, а посміхаюся!». Я тоді зовсім ще пацан, прізвище Граматикопуло ледь вимовляв. Покійний батько пояснював: «Граматика – коли він виходить на поле. А як заб»є голянку – вже Арифметика! Зрозумів?»
Андрій Біба першим із гравців київського «Динамо» удостоєний звання кращого гравця Радянського Союзу (1966 р.).
— Звичайно, це велика для мене честь, — сказав тоді Андрій. — Але якби не мої товариші, не наша тактична побудова, — не став би я кращим. Мені справді гралося того сезону напрочуд легко, вільно.
Сезон ми розпочали за звичайною схемою: з двома, іноді трьома півзахисниками. Та протягом чемпіонату гри модернізуватися, головний ударний кулак було створено в середній лінії поля, де разом зі мною грали Сабо, Медвідь, Серебреников, Мунтян. Тоді Віктор Маслов, котрий і сконструював цю модель, кинув пророчі слова: «Покажіть мені ваш півзахист, і я вам скажу все про вашу команду». Це був прорив. Гра киян залишалася технічною й комбінаційною, як це було властиво їм завжди, але стало значно більше атлетизму, універсалізму, ширшим став тактичний діапазон. Суперники такого від нас не чекали...
Стосунки Біби-капітана і Маслова-тренера були товариськими і навіть більше. Розповідав:
-         Я вже тоді працював у тренерському штабі «Динамо», тільки-но закінчив грати. У Москві на нас чекав ЦСКА. Зупинилися в новенькому готелі «Росія». У день матчу сидимо в номері – Маслов, Коман, лікар Попов і я.  Раптом заглядає хтось мені незнайомий і категорично так пропонує Маслову спуститися на поверх нижче, чиновник високий якийсь чекає. Ну Маслов і пішов. Повернувся хвилин за десять, каже так спокійно: «Андрюшо, сходи, будь ласка, в буфет, візьми пару коньячку…» Ми остовпіли: як це, в день матчу? А він наполягає. Я і збігав. Випили по маленькій, а він і каже: «Все, хлопці, відтепер я не тренер «Динамо» більше».Так що настанову на гру давав уже другий тренер, Вітя Терентьєв… Потім на автобусі відвезли Віктора Олександровича на станцію метро «Ленінські гори» і розпрощалися назавжди.  Якщо чесно, ковтали спочатку сльози, а поготів уже й не соромилися. Армійцям тоді програли, не футбол був в той вечір у голові нас усіх».
Стопроцентно Маслов йому був більше, ніж тренер. Тривалий час вони жили в одному будинку на Липках. А в 1967, в міжсезоння,  Андрій Біба одружився на красуні з Оперного театру Лідії Свинцовій,  почесними гостями були з боку жениха Віктор Маслов, з боку нареченої – Павло Вірський. За кілька днів Андрія чекали збори в Гагрі. Віктор Маслов дозволив взяти молоду дружину з собою. На той час це було сміливе і безпрецедентне рішення. Ну, приміром, якби космонавту дозволили взяти дружину в політ.
Андрій Біба кілька разів зустрічався на полі з «королем футболу» Пеле, якого він вважає неперевершеним, «гравцем від Бога». Коли в 1965-му збірна СРСР у Москві приймала бразильців, Біба з’явився на полі хвилин за 30 до закінчення матчу, коли наші програвали 0:3. Андрієві дуже кортіло помінятися футболками з Пеле, та, коли пролунав свисток, він був від нього далеко. Проте автограф «короля» йому вдалося взяти на бенкеті у славнозвісному «Метрополі», де вони сиділи навпроти один одного. Нічого під руками не знайшлося, і Біба запропонував Пеле розписатися на двох десятирубльових купюрах. Пізніше одну він віддав Володимирові Мунтяну, якого опікував у команді.
Андрій Біба  увійшов до історії футболу як автор першого голу радянських команд у єврокубках — 1965 р. ( 6:1,«Колрейн», Північна Ірландія).
.
 Закінчивши виступи в зеніті слави,  стає тренером київського «Динамо», відповідає за селекційну роботу.  Біба привів до рідного клубу Леоніда Буряка, Віталія Шевченка, Михайла Фоменка, сприяв зростанню майстерності Володимира Мунтяна і Анатолія Дем’яненка, які називають його «хрещеним батьком».
Про  найбільш гучну удачу Біби-селекціонера – так зване «викрадення» Віктора Колотова з казанського «Рубіна» ми ще поговоримо свого часу. Цікавий «детектив» трапився тоді.  Саме Вікторові судитиметься через кілька років як капітанові «Динамо» підняти над головою і Кубок Кубків, і Суперкубок.
Сюжет цієї історії, що викликала безпрецедентний скандал у радянському футболі, відомий. Вона достеменно описана мною у книжці «Футбол на Бессарабские ворота». Наголошу лише на тому, що взнав уже потім. Виявляється, А. Біба їздив до Казані більше двох десятків разів! Уперше Колотова він показав Віктору Олександровичу Маслову в Києві, коли Колотов приїхав у складі «Рубіну» грати проти київського СКА (друга ліга). І треба ж такому трапитися, що на останньому етапі Колотова перехопили В. О. Маслов і В. Банников, які тоді, на жаль, вже перебували не в київському «Динамо», а в московському «Торпедо»! Вони замкнули Колотова у себе в готелі, випустивши його тільки о третій ранку.
А ще до цього А. Біба встиг переправити до Києва батька, матір, брата й сестру Віктора. Рішення було прийнято спонтанно: після того, як в центральній московській газеті вийшов фейлетон І. Шатуновського, де він назвав Бібу «жучком». До закінчення «футбольного детективу»  було ще далеко, тож Біба відповів ділом – зібрався і рушив в дорогу.
 Це, врешті, й вирішило долю майбутнього капітана киян...   
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Имя:
E-mail:
Текст:
Код: