Главная
Карта сайта
Написать письмо
Админ
 МОЙ БЛОГ
"Виколю собі око, щоб у тещі зять був одноглазий..."
     "Не приведи Господи, думаю я собі, щоб хтось сторонній знічів" я перечитав усю передвиборчу риторику кандидатів у президенти-2010. Відомо ж, на відміну від наших людей «забугорний» читач сприймає друковане чи мовлене в телеефірі слово за чисту монету. Розповідають, коли президент США, чи англійський прем'єр, німецький канцлер відбувають із зовнішньополітичним візитом, на цей час припиняється будь-яка критика на їхню адресу. І не якесь там політбюро ухвалює відповідне рішення – так заведено в цивілізованому світі, де дбають, передусім, про міжнародний престиж своєї держави. 
     Не те у нас. Коли, приміром, прем'єрка Ю. Тимошенко приймала в Криму свого коллегу з Росії, зорганізована певною політичною силою, нехай і не дуже чисельна, проплачена, як у нас прийнято, юрба зустрічала керівників урядів двох країн транспарантами, виготовленими одним поліграфічним штибом: «Юлю – геть!», «Тимошенко – ганьба!». За дивним збігом саме в цей час в Україну навідався  президент Грузії та дружбан нашого президента М. Саакашвілі. Звичайно, В. Ющенко використав можливість ще раз публічно покрити свого прем'єр-міністра і в хвіст, і в гриву. Зрозуміло – вибори, достеменно зрозуміло - образливо і прикро: п'ять років збігло за водою, а минулого авторитету – катма, а так ще кортить поцарювати… Душевна рівновага і чоловіча впевненість та самоповага зрадили Ющенкові в його полемічних антитимошенківських потугах давно, ще до офіційного старту виборчої кампанії, коли на одному із засідань РНБО з його вуст пролунало лайливо-бульварне слово «жопа». І це, зважте, в присутності двох жінок у чоловічому колі.
     Крилатими стали і розійшлися в народі зразками брутальної лайки інші публічні вирази президента України по відношенню до жінки: «як сучка блох» чи «бомж» (до речі, калька з російської – «без определенного места жительства»). Додав, як водиться, куті меду й Янукович, чиї образні вислови давно вже стали врівень з анекдотами. Взагалі ж, коли здоровенні мужики почали з двох рук «мочити» жінку, враження таке, ніби персоніфікували відоме прислів'я: «виколю собі око, щоб у тещі зять був одноглазий!». Справа навіть не в тім, що під час нинішніх перегонів вищеназвані обидва кандидати, об'єднавшись перед загрозою бути викинутими на узбіччя великої політики і втратити недоторканність, опустили планку моральності, етичних стосунків нижче рівня кухонних чвар. Своїми нехтуванням морально-етичних норм, хамством, брутальністю вони нанесли відчутний удар по іміджу держави, її людях, про яких, якщо бодай гіпотетично, повірити їхнім гаслам, вони так дбають. 
     Аби у нас діяла справжня диктатура закону, і взагалі – закони України, коли б ЦВК був не бутафорським, а вгодовані пани з комітету виборців не бігали раз пораз до президентського секретаріату  «порадитися», обох Вікторів давно б вже зняли з дистанції як таких, що ведуть перегони за нормами, далекими від цивілізованих, простіше кажучи - б'ють жінку нижче пояса.
     «Та не беріть все так близько до серця – це ж вибори, технології, спецпроекти!» - порадив знайомий політолог. – «І наскільки ж можна далеко зайти в цьому віртуальному лісі брехні й образ?». – «Максимально, бо якщо - не ти, значить – тебе!».
     Обмірковуючи його слова, несподівано для себе знайшов відповідь на питання, котрі макітрили голову. Саме спецтехнології вирішували результати всіх президентських перегонів в Україні. І нинішні – до болю нагадують перші, 1991-го року, коли Л. Кравчук переконливо переміг В.Чорновола. Яка тоді лилася «деза» на голови «малих українців!». Увесь репресивний апарат радянського КДБ і КПСС був мобілізований на дискредитацію світлої пам'яті Вячеслава Максимовича, цього останнього романтика, який мріяв, і не тільки мріяв, а й вів чесну і відкриту боротьбу, не опускаючись до фальшування і образ. Зате його опоненти, цинічно вдаючись до демагогічної риторики, немало в цьому здобули. 
     Крім традиційних методів – як-то стеження, прослуховування, нелегальне проникнення в приміщення (у тому числі – до приватних квартир), використання (не без успіху) «засланих козачків» та ін., широко застосовувалися і нові на той час технології.
     Наприклад, проект, котрий наразі у виборчих технологів зветься «від дверей – до дверей» тоді був повністю налаштований ставленниками прокомуністичних сил на відверту дискредитацію головного суперника. Наприклад, працівники ЖЕК розпускали плітки про те, що, ніби-то Чорновіл, прийшовши до влади, виселить всіх євреїв до Біробіджану. Або: тим, хто співробітничав з комуняками, рубатимуть пальці на руках. Або: Чорновіл продовжить пенсійний вік чоловікам – до 65-и, а жінкам – до 60-и років. Хвилю негативу й дискредитації було піднято таку, що більшість людей, якшо й не повірило численним «страшилкам», то в усякому разі розсудила собі: «Нехай краще цей Кравчук, усе ж менше зло…».
     Зіграла певну роль і штучна перенасиченість кандидатами, які мали чисто символічний шанс перемогти, але товклися на тому самому електоральному полі, відбираючи голоси у лідера демократичного руху. Л. Лукьяненко, нагадаємо, набрав тоді 4,49 відсотка голосів, В. Гриньов – 4,17, І. Юхновський – 1,74, Л. Табурянський – 0,57, проти всіх проголосували ще 4,17 відсотка. У той же час комуністи, соціалісти, «червоний директорат», наче по команді, своїх кандидатів відкликали, так що на протилежному боці поля Л. Кравчук почувався вельми комфортно.
     Чи не той же «рімейк» ми спостерігаємо зараз? Причому, окремі ситуації і технології накладаються одна на одну, ніби за давно виготовленими колодками. Які реальні шанси на президентство мають, скажімо, С. Тігіпко, О. Тягнибок, А. Яценюк, А. Гриценко, Ю. Костенко та інші кандидати «другої обойми» або, якщо хочете, «нової хвилі»? Приблизно такі ж, як і ті, хто виступав у ролі массовки на президентських перегонах 1991 року. Проте вони – свідомо чи бездумно – старанно зачищають електоральне поле для Віктора Януковича, який, як і Леонід Кравчук колись, панує на своїй ділянці одноосібно. Ніхто ні з регіоналів, ні з луганських, донецьких, кримських або харківських авторитетних керівників-господарників, депутатів, громадських діячів, мерів чи губернаторів не знайшли в собі рішучості кинути виклик «самому», як і колись не знайшлося суперника зі свого табору у Л. Кравчука. Не дивно, що більшість експертів і політологів відводить В. Януковичу перше місце за підсумками голосування 17 січня, пророкуючи двобій з Ю. Тимошенко в другому турі.
     Щоправда, діючий президент неодноразово заявляв, що переможе саме він. Недавно мав цікаву, як на мене, розмову з мешканцем Західної України, який, за його словами, голосуватиме за Ющенка в першому турі. На моє запитання відповів: «У другому, звичайно – за Юлю голосуватиму. А в першому – за Ющенка. Жалко, знаєте, людину. Хоч нічого і не вийшло в нього, не виправдав сподівань, а все ж якось незручно». 
     Звичайно, скажуть мені, рейтинги велика сила. І технології, і спецпроекти, і ток-шоу сягнули такої досконалості, що зомбують людей «на раз». Одначе, не в них одних сила й правда. Буває, й нерідко, що вони повертаються і боляче б'ють бумерангом по тих, хто їх запустив. І ніяких виправдань не сприймають. Це - стосовно Віктора Андрійовича. Доля дарувала йому безпрецедентно унікальний шанс стати лідером нації. Не вийшло, на жаль. І нарід, його нарід, який він так голубить, і про який, на словах, більш за все дбає і опікується, виголошуючи патетичні, сповнені пафосу  промови, цей нарід, я переконаний, зрозумів би і вибачив йому. Коли б у нього вистачило духу й сили красиво, з гідністю піти, подякувавши за довіру.
     Він, на жаль, обрав інший шлях, і опинився наразі на підтанцьовках у Януковича. І це його вибір – більше нічий. І відповідати за це перед історією, нащадками – теж тільки йому. 
     Заспокоює лише те, що за лічені дні політичний годинник нинішнього президента буде зупинено.

P.S. Коли дописувалися ці рядки, інформагенства поширили повідомлення про те, що з Грузії до України, за спільною домовленістю президентів, буде надіслано тисячу спостерігачів. Причому, всі вони напрвляються в Донецьку область. Цікаве повідомлення. Запитайте у досвідчених людей, і вони вам розкладуть по поличках технології роботи зі спостерігачами, особливо з країн СНД. Як писав поет: «Опыт увезли такой, что еле держались. Говорят, и выборами интересовались…» А ви -  про неможливість фальшування…
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Имя:
E-mail:
Текст:
Код: