Главная
Карта сайта
Написать письмо
Админ
 МОЙ БЛОГ
БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ: УРОКИ МИНУЛИХ ПОРАЗОК
КОЛОНКА АВТОРА
БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ: УРОКИ МИНУЛИХ ПОРАЗОК
Володимир КУЛЕБА
НАТОМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ. «За результатами дослідження КМІС майже 80% українців переконані в тому, що за 2014 рік рівень корупції в країні або зберігся на попередньому рівні, або підвищився. Що ж треба зробити, щоб подолати корупцію? Більше, ніж кожен третій громадянин України вважає, що "найкращий спосіб боротьби з корупцією - розстрілювати (як в Китаї)". 16% в цьому переконані абсолютно. 19,5% - скоріше згодні. При цьому цікаво і те, що більше 40% українців або категорично, або швидше, не згодні з найсуворішою мірою».
                                                                                      (З газет).
Упорядковуючи архів власних публікацій, доволі несподівано надибав кілька матеріалів, присвячених понад актуальній нині темі – розгортанню наступу суспільства на корупцію. Усі - розміщені на УП і датовані, ніяково сказати - 2008 роком – «Потрібне спецбюро для контролю над бюро», «Боротьба з корупцією чи паперова заметіль», «Боротьба з корупцією: головний («коронний») свідок (ССИЛКА НА 18 січня, 6 і 13 лютого 2008 р.). Перечитав  -  і одразу випукло і рельєфно намалювалися, наче візерунки на склі,  призабуті нині деталі тодішнього старту президентської виборчої кампанії. Тієї самої, котра завершилися несподіваною і переконливою перемогою Януковича. Перемогою, що відкинула Україну в нинішню її прірву.
 Аби  у 2008-му, хтось пророкував тріумф ПР і її лідера, його  скинули б з трибуни в смітник або облили зеленкою. Нині це модно і в тренді. Тоді ж гіпноз Майдану ще тримався, як і браві написи на колонадах столичного поштамту. Солодкий дим уявної  перемоги приємно паморочив голови її учасників, заколисував свідомість, відволікав від реальностей життя.
Тим часом, за висловом одного відомого тоді політика, а нині – «збитого льотчика», президентська кампанія одразу «вступила в активну фазу». Претенденти визначалися з пріоритетам, котрі допоможуть завоювати довіру мас і «накачати» політичні рейтинги. Збіднівши чисельно і, головне,  втрачаючи довіру людей, команда Віктор Ющенка шукала, за яку б його соломинку  зачепитися. За вікнами Банкової все голосніше лунали звинувачення про зраду ідеалів Майдану.
Вихід знайшовся досить швидко, ця карта завжди була «не убієнною». Указом президента 2008 рік був оголошений вирішальним в організації протидії негативному явищу, що буквально пронизувало пори суспільства. Відтак Ющенко приступив до формування й реалізації державної антикорупційної політики.
-         Нічого нового, -  сказав мені  один з експертів, який захистив «дисер» з цієї проблематики. – Всі починають з цього. А ось закінчують погано. І він назвав першим, вибачаюсь,  Путіна, один з перших указів якого  торкався цієї проблематики ще у 2000 році. І Кравчук піарився на цій темі. Згадайте: колись координаційний комітет по боротьбі з корупцією, створений з ініціативи Кучми, очолював Олександр Ткаченко, котрий невдовзі потрапив у епіцентр скандалу, відомого в новітній історії України як "кукурудзяна справа".  Тож починають «за здравіє, а закінчують…» - зітхнув співрозмовник.
Аби ж то ми знали тоді, що Ющенко не тільки не здобуде лаврів на цій темі, а приведе до влади найбільшого корупціонера не тільки України, а й всієї Східної Європи – принаймні.
ЧИ Є ПРИЙОМ ПРОТИ ЛОМУ?
Узявся за ці замітки з єдиною метою: нагадати, а, надто,  попередити, політиків «нової хвилі» про певні наслідки, а скорше – жорсткі перепони на  шляху, котрий їм належить подолати. Адже в разі їхнього успіху українські глитаї, як мінімум, мають піти в еміграцію. І не в духовну – реальну та ще і з втратою «всього, що нажите непосильною працею». Звичайно, олігархи поки не прокинулися і не включили важелів і ресурсів, котрі мають у своєму розпорядженні.  Не тому, що вагаються, певні:  «розведемо, як котенят».
На чому ґрунтується ця впевненість і зарозумілість?  Хоча б на тому, що єдності, скоординованості та одностайності в прагненні очищення («люстрації») України від олігархату не спостерігається.  Суспільство, хоча в принципі і визначилося з тим, що проти корупції треба і потрібно боротися, не дозріло до розуміння, що протистояти слід  будь-яким проявам корупції.
І з випадками так званого «побутового» хабарництва (100-200 грн. за відвідування лікаря, ЖЕКу, складання заліку, уникнення конфлікту з ДАІ і т.ін.) так само, як з нелегітимною приватизацією життєво важливих об»єктів Києва. 
Немає чіткого розуміння й того, кого віднести до олігархів. Наприклад, Януковича з Ахметовим усі знають. А ось чи підпадає під цю кваліфікацію П. Порошенко – питання на засипку. Як говорить одна знайома родом з окупованої Донеччини: «Чого ви присікаєтеся? Так, бандит! Але свій же бандит, не чужий… Тому за нього й голосували всі наші…»
Тому-то «свої» глитаї не дуже-то переживають. У разі чого вони застосують і перевірену  зброю, до котрої вдавалися не одноразово -   інтриги і розбрат, ініційовані ними в таборі політичних опонентів.
Трохи історії. Чи не першим тоді, в 2008-му,  про нові концептуальні підходи боротьби з корупцією розповів генерал Геннадій Москаль. У той час він працював першим заступником голови парламентського комітету з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю, а також - радником міністра МВС Ю. Луценка. Юрій Луценко до цього, в 2005-му, побував у Польщі і вивчив тамтешній досвід саме організації боротьби з корупцією (про цей досвід - нижче). Якщо коротко, пропонувалося ліквідувати УБОЗ і створити на його базі  Антикорупційного бюро (АБК).
Основним завданням цього нового органу мала стати протидія корупції серед високорангованих чиновників, народних депутатів, губернаторів, мерів, керівного складу Кабміну, секретаріату (так тоді йменувалася АП) президента і аж до самого президента включно.
Аналізуючи ідею створення такого органу, автору цих рядків тоді довелося відстоювати думку  про те, що сподіватися на позитивний результат можна тільки за умови, коли цей інститут буде утворено стопроцентно на незалежних засадах.
Утворення ж його під патронатом МВС (це пропонували Москаль і Луценко), Кабміну або президента (чи його адміністрації) дасть можливість здійснення політичного контролю над опонентами в особистих, або – в кращому разі - вузькопартійних інтересах. Тим більше, що наполегливо лунали заклики про зняття нарешті архаїчного і шкідливого для суспільства  депутатської недоторканності.
Адже зовсім не виключено, що у такому разі антикорупційний за задумом орган сповна буде використовуватися не тільки для негласної розробки політиків і політичних партій, а й для брутального зведення рахунків зі своїми опонентами. 
Поки лунали суперечки і дебати з приводу створення АКБ, підігріті, зокрема, гучною прес-конференцією Г. Москаля, де він розкрив усі дужки концепції, опоненти не дрімали. Зокрема, згодилася спецтехнологія компрометації одного з головних діючих осіб. Маю на увазі негативний резонанс у суспільстві, викликаний майстерно зрежисованим інцидентом між Луценком та Черновецьким.
 Як результат – компрометація тодішнього міністра МВС, а відтак -  мінімальні шанси провести через парламент їхню з Г. Москалем  версію організації боротьби з корупцією.
Далі - вихід Ющенка. З точки зору перевиборної риторики хід був безпрограшний. Та головна мета ющенківського указу, підготовленого мінюстом, полягала  не тільки в цьому. Кажуть, хочеш загубити добре діло – затягуй, наскільки тільки можливо, реалізацію ідеї і проекту політичних опонентів. Методика відома: нагромадження численних комісій, узгоджень, проектів, відправлення на чергове  опрацювання і розгляд по кілька разів, підключаючи все нових і нових учасників.
 Ющенко прийняв несподіване й казуїстичне рішення -  концепцію реформування боротьби з корупцією Москаля-Луценка спочатку розгляне РНБО  на чолі якого тоді стояла Раїса Богатирьова.
Паралельно тривала робота над концепцією президента, яку напрацьовував мінюст (М. Онищук).  Документ мало не щодня збагачувався найрізноманітнішими бюрократичними викрутасами і  забаганками.  В результаті наявним стало розпорошення зусиль і поява нових акторів на ниві    запобігання і  забезпечення протидії корупції. Перший чинник було покладено на мінюст, другий – на правоохоронні органи. Зокрема, передбачалося, що на базі управління "К" при СБУ діятиме новий самостійний орган. У цілому ж, масштабною реорганізацією буде охоплено всю правоохоронну систему.
Передбачалося, зокрема, що досудове слідство проводитимуть п'ять відомств: національна поліція в структурі МВС, фінансова поліція - замість податкової міліції, підпорядкована міністерству фінансів, військова поліція (діятиме в структурі Міноборони), слідчий підрозділ СБУ, а також – спеціально створений орган досудового розслідування корупційних правопорушень.
Процесуальне керівництво досудовим слідством автори документа покладають на прокуратуру, яка покликана стати і організатором, і головним координатором усього процесу розслідування.
Зайве говорити, нічого із задуманого не було реалізовано. Стало зрозуміло:
 власне підготовчий період такого "глобального" реформування і створення розгалуженої системи розтягнеться в часі не на місяці – роки.
Зрозуміло, які міцні й розлогі пагони виплекає за цей час  розлоге дерево корупції. Експерти попереджали: вкрай негативним є факт розпорошення компетенцій на відомчій основі - за видами злочинів, а не реальними їхніми виконавцями. Реалізувати запропонований документ буде вкрай важко, і він, скорше за все, може залишитися на папері.
Так воно, власне, й сталося. Ідею створення Антикорупційного бюро РНБО ім. Богатирьової при активній участі мінюсту  і мовчазній згоді президента Ющенка було урочисто поховано. Без музики.
ДОСВІД ПОЛЬЩІ
Ми побіжно посилалися на нього. З чого там починали реформування системи протидії корупційним явищам? 
Ще 2005-го року Агентство внутрішньої безпеки (АВБ) Польщі за дорученням уряду підготувало спеціальний рапорт "Корупція в Польщі – спроба аналізу явища". Цей документ містив 12 розділів: масштаб і обсяги корупції; джерела та її причини; головні галузі проявів корупції; юридичні аспекти; державні інститути і протидія корупції; завдання спецслужб у боротьбі з нею; заходи АВБ по обмеженню корупції; виявлені тенденції; прогнозований ефект; антикорупційна профілактика.
Проаналізувавши ситуацію, автори документа дійшли висновку, що корупція в Польщі на той час реально загрожувала функціонуванню багатьох галузей економічного та політичного життя країни. А серед 10 країн, які ввійшли до ЄС, Польща якраз і була найбільш корумпованою державою.
Уже наступного, 2006 року  було створено  Центральне антикорупційне бюро (ЦАБ), на яке  покладалася  основна відповідальність за боротьбу з хабарництвом та казнокрадством.
Важливий напрямок -  контроль за доходами та видатками польських можновладців. Польські чиновники зобов’язані декларувати не лише свої доходи, а й видатки. За  подання неправдивих відомостей про доходи та витрати в декларації, згідно з кримінальним кодексом, передбачено позбавлення волі терміном до 3 років. Ще один напрямок ЦАБ - профілактика злочинності та серйозна аналітична робота. Зауважимо, що виконання всіх цих непростих функцій  здійснює не багатотисячна армія силовиків, а лише 870 співробітників як у центральному офісі, так і місцевих представництвах.
Ще один розділ – контроль за дотриманням виборчого законодавства та грошими правлячих партій. Зазначимо принагідно, що в України політичних партій і нині немає. Є клани, згуртовані бажанням потрапити у ВР та місцеві ради, які існують, здебільшого, на «брудні» гроші.
 Шеф ЦАБ  призначається  та звільняється з посади прем’єр-міністром  після узгодження з президентом Польщі і за умов наявності відповідного вердикту з боку профільної комісії Сейму. Важливо, що термін призначення керівника ЦАБ  не співпадає з строком повноважень Сейму, відповідно партійні трансформації абсолютно не означають кадрових  змін в бюро.
В ЦАБ на «рядову» роботу влаштуватися нелегко – потрібно пройти не один десяток різних перевірок і фейс-контролів, в тому числі – на детекторі брехні, мати кристально чисту репутацію, а, потрапивши туди – високо тримати марку непідкупності, їздити на роботу не на «Порше» й «Мерседесах», а на бюджетних авто.
З метою підвищення результативності та виявлення корупційних злочинів було змінено окремі положення карного та кримінально-процесуального кодексу Польщі. Значно розширено діапазон діяльності участі польських спецслужб по протидії корупції.
 У складі ЦАБ  виокремлено Департамент протидії корупції, тероризму і організованій злочинності. ЦАБ також систематично інформує вищі державні органи про тенденції розвитку оперативної обстановки та ознаки корупційних дій у поведінці окремих високопосадових осіб.
Це дозволило за порівняно короткий час усунути, відкликати або ж відмовити великій кількості претендентів на високі посади – як в масштабах держави, так і на місцевому рівні.
Методи роботи ЦАБ не раз  викликали невдоволення польської політичної еліти, провокували політичні скандали аж до зміни влади.  Довелося навіть порушувати питання його подальшої долі на всенародний референдум (2007 р.), на якому «так» сказала переважна більшість поляків,  лише 10 - висловилися проти.
Підсумки його засвідчили: люди оцінюють корупцію як найбільшу реальну небезпеку для країни, що буквально "прописалася" в середовищі високопоставлених чиновників.
Поширенню цього негативного явища сприяли також часті зміни урядових команд, що кожного разу призводило до значних кадрових змін. Багато чиновників оцінювали перебування на державних посадах як можливість швидко й повною мірою забезпечити своє фінансове майбутнє.
До найважливіших галузей, де найбільш поширені корупційні діяння, було віднесено приватизаційні процедури, можливість розпоряджатись державним та громадським майном, різноманітні фонди та державні агентства, державні замовлення, розподіл постачань та надання концесій, а також робота безпосередньо в державних та фінансових адміністраціях та органах самоуправління, діяльність митних служб, фінансування медичних закладів, політичних партій тощо.
Вчасно були розпізнані й нейтралізовані такі тенденції, як поширення комплексних корупційних діянь, коли злочини здійснюються кількома особами з різних сфер за попередньою домовленістю. Або – зміна форми отримання хабарів з готівкової на безготівкову - оплата відпочинку, участь у прибутку фірми, придбання автомобіля за зниженою ціною, реалізація кількох квартир через дилера за зниженою ціною особам, яких завчасно визначає високорангований чиновник та ін.
Аналіз засвідчив, що кількісно найбільша група справ, пов'язаних з корупцією, - це чиновники-держслужбовці та органи самоуправління, які використовують службове становище.
На другому місці - функціонери митних органів, які порушують норми митного права. І нарешті, - співробітники фінансових органів, які з метою отримання особистої користі приймають рішення "на замовлення" тих, кого вони перевіряють.
Головний акцент при цьому робився на необхідності пристосування антикорупційних положень до актуальних викликів часу та сучасних тенденцій та якомога ефективнішого застосовування діючих правових норм, підвищенні громадської свідомості, мобілізації на рішучу боротьбу і категоричне неприйняття будь-яких спроб корупційних дій.
…Коли автор цих рядків, спілкуючись з експертом з протидії корупції в Польщі, розповів про відомого київського політика, який котрий рік підряд "забезпечує" безкоштовними продуктовими наборами виборців (нехай навіть за власні кошти), той пережив щось подібне до шоку. "У нас такого пана близько до виборів не допустили б! Це ж – стовідсотковий клієнт Антикорупційного бюро…»
Закінчую, як і почав статистикою.
«За результатами Індексу сприйняття корупції, який щороку складає впливова міжнародна організація Transparency International, в 2014 р. Польща посіла цілком пристойну 35 сходинку зі 174 країн світу. Для порівняння Росія має лише 136 місце, а Україна  опинилась мало не в кінці списку між Угандою та Бангладеш,на  142 позиції».
(http://gtmarket.ru/ratings/corruption-perceptions-index/info)
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Имя:
E-mail:
Текст:
Код: