Главная
Карта сайта
Написать письмо
Админ
 МОЙ БЛОГ
Не покажуть по телебаченню - Президентом не станеш...
     Казав колись Уїнстон Черчіль: «Ніколи державні люди так не брешуть, як під час війни та на виборах». Візьмемо до уваги, що у в Україні вибори – щороку, тож наш народ, маю певну надію, звик і до непомірно грандіозних за величиною (не величчю) «бігмордів», котрі й не снилися «дорогому Іллічу», і до відвертої «заказухи», що ллється на наші голови від таких собі підозрілих савіків та відставної кози барабанщиків кисельових. Телевізор вмикати сьогодні бридко. Ющенківська свобода слова довела телетопменеджерів і журналістів - слухняних виконавців їхньої волі - до абсолютного морального банкрутства, поставивши на одну дошку з баригами-офіціантами, котрі запопадливо розбивають лоба за мізерні чайові. Коли згадуєш, як у помаранчеві часи їхні коллеги вийшли з демонстративним протестом проти засилля темників і олігархічної сваволі господарів телеканалів, тільки й доводиться, що стримувати себе від надмірних емоційних проявів.
     Журналісти, які є прислужниками нинішніх грошових мішків, на жаль, цього вже не зроблять – об'єктивно не здатні. А от колишній працівник ющенківського секретаріату – наважився. Коли на екрані побачив, вибачаюсь, його далеку від демократичних штампів зовнішність, та й почув ще прізвище, кортіло негайно вимкнути телевізор з розетки. «А Козачок-то засланий!» - пожартував колега. І як же кусали собі лікті після його мужнього й хороброго виступу. Виступу, який тоді, минулої п'ятниці, та й потім, і понині, замовчали всі центральні телевізійні канали! Знаєте, такої цензури, як зараз у Ющенка, в гірші часи не було.
     Власне, а що такого нового сказав колишній керівник департаменту, заступник керівника головної служби з внутрішньополітичних питань і регіонального розвитку секретаріату президента? Про те, що Ющенко й Янукович домовилися взаємодіяти на час виборчої кампанії проти Тимошенко, не писав хіба що ледачий. 
     Інша справа – оприлюднений документ, де вірним сатрапам президента – як-то у минулому секретарці Вірванні, завгоспу, котрого пов'язують з «Курочкою Рябою», та ще кільком обраним лакеям з близького кола Ющенка, гарантовано, як і самому гаранту (вибачаюсь за каламбур), високі посади і місце під сонцем. От чому-чому, а цьому повірити ніяк не можна! Ну, скажіть, коли таке було, щоб в українській політиці домовленості й обіцянки, дані заздалегідь, виконувалися? Відомий принцип панує: «я сам власник свого слова, захотв – дав, захотів – забрав назад». Невже Ющенко такий наївний, що вірить деклараціям донецьких «колег»? Та вони самі собі не вірять, а то про когось дбатимуть і згадуватимуть!
     Гіпотетично уявімо, чисто теоретично: вносить Янукович у парламент кандидатуру Ющенка-прем'єра: та тільки хто за нього проголосує? Одних – зрадив, інших – скривдив, вчення – не створив, партію розбазарив…
     Не кажучи вже про працевлаштування секретарок і завгоспів! Черга за посадами вже вишикувалася від самого «Зоряного» до окраїн Луганська, і чи не кожен в ній – вже, вважайте, на другу медаль «За взяття Києва!» напрацював. Тим не менше, ні для кого не секрет, що Микола Азаров, він же «Дід Мазай», має власний кабінет на Банковій. Саме керівник штабу Януковича координує всю роботу по залученню адміністративного ресурсу (або його залишків) на бік регіоналів. 
     Цікава, одноче, вимальовується ситуація. Зараз усі претенденти (хто безпосередньо, а хто по дотичній, ситуативно) об'єдналися проти Тимошенко. Факти і повідомлення з місць свідчать, що, наприклад, зареєстровані кандидати в президенти С. Ратушняк, В. Противсіх, М. Бродський, не маючи власного людського ресурсу, щоб заповнити надані їм вакансії в окружних та теріторіальних виборчих комісіях, попросили регіоналів, щоб вони поставили туди своїх прихильників. Звісно – не за так, за гроші. Кандидатура Арсенія Яценюка, як відомо,недавно була озвучена Ющенком як можливого кандидата у наступні прем'єри. Окремо тримаються поки що А. Гриценко, С. Тігіпко та О. Тягнибок (за останнього, до речі, мають намір проголосувати по-максималістському налаштовані студенти, молодь – особливо у Львові та Києві).
     Не виключено, вважають поінформовані політологи й експерти, що долю другого туру багато в чому вирішуватимуть претенденти, які за результатами першого, опиняться на 3-5 місцях. Це, вочевидь, Тігіпко, Литвин і Ющенко (або ж Тягнибок). З цієї обойми найбільш оптимальний партнер для Тимошенко – Сергій Тігіпко. Саме в нього є резерв так званого східного електорату, котрий згодився б нинішньому прем'єр-міністрові на фініші перегонів. Зрозуміло, що Тігіпко погодиться на альянс - тільки і безумовно - на посаду прем'єра, адже віце-прем'єром він уже двічі був. Розглядаючи перебіг подій після виборів, не можна, на нашу думку, випускати і те, що в разі перемоги Ю. Тимошенко, скоріше за все, обійдеться без дострокових парламентських виборів. Ні для кого не є таємницею, що впливові регіонали вже давно розкладають «яйця» в обидва кошика. Якщо ж переможе Янукович, то певний час в державі зберігатиметься двовладдя, бо уряд Тимошенко функціонуватиме, і щоб його відправити у відставку, потрібно буде ініціювати дострокові парламентські вибори. Їхній термін має збігтися з оголошеними вже виборами до місцевих рад - 30 травня.
     Хотілося б висловити припущення (хоч усвідомлюю його непопулярність): з оголошенням переможця президентських виборів боротьба по осі Янукович - Тимошенко не  припиниться. Маємо на увазі не суди, майдани, демарші, а, передусім, протиборство в парламенті за створення широкої коаліції. Іншими словами, поки конституційну реформу 2004 року не дезавуйовано, той, хто матиме контрольний пакет у Верховній Раді, володітиме політичною ініціативою. Умовно назвемо це другою складовою президентських перегонів. Дехто поквапився «списати» В. Литвина – даремно, він ще згодиться у певний момент. Саме парламент матиме всі можливості взяти на себе ініціативу у наведенні хоча б елементарного порядку в країні після президентських виборів.
     Немаловажно й те, що в будинку зі скляним куполом вирішуватимуть: за партійними списками чи мажоритарними округами проводити вибори 30 травня до місцевих Рад. Чи суміщати їх з парламентськими? Чи взагалі не проводити не тих, ні інших. Якщо ж вибори відбудуться, то перемога на них стане ще однією, третьою – за нашою вельми умовною класифікацією – складовою президентських виборів. Отже, грядуть, великі торги… Висловимо припущення, що не всі так чи інакше високоранговані керманичі місцевого гатунку втримаються в кріслах – те, що зміна політичних поколінь неминуча – нинішні президентські перегони засвідчиди це яскраво і повно. Так, як і те, що ортодоксии й старожили українського парламентаризму, не кажучи вже про різного роду випадкових людей типу охоронців, сімейних лікарів чи водіїїв окремих олігархів, доживають останній свій термін.
     Що стосується регіональних еліт, то більшість з них опаде з виборами, як торішнє зів'яле листя. Коли дивишся на деяких нинішніх голів місцевих адміністрацій, з їхніми інстинктами до самозахоплення, самодурства і неприкриитої наживи, стає і сумно, і боляче за людей, за країну. Президент, звичайно, переніс введення в дію законів про корупцію, під які підпадали державні чиновники, з 1 січня на 1 квітня (ну хіба вже не смішно?). А все ж достеменно зрозуміло: недовго ще цим панам царювати, недовго. Хіба що, коли Ющенко стане прем'єром? До речі – ще одне завдання майбутнього  президента - вибудувати цивілізовані стосунки з місцевими елітами, починаючи з інституту сільських головів. Та й взагалі – якісно нові стосунки з регіональнми керманичами.
     Прискіпливий користувач допитуватиметься: а що ж, шановний, про економіку – ні гу-гу? І радий був би, одначе, не маю що сказати. Бюджет не ухвалено, за політичними новаціями, побоююсь, до економічних реформ черга не скоро дійде. Дай Боже, на рівні 2009-го затриматися, глибше не впасти…
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Имя:
E-mail:
Текст:
Код: