Главная
Карта сайта
Написать письмо
Админ
 МОЙ БЛОГ
1127ХВИЛИН І ВСЕ ЖИТТЯ. 28 КВІТНЯ ВІКТОРУ БАННИКОВУ ВИПОВНИЛОСЯ Б 75 РОКІВ
 Візитівка
1938—2001. Заслужений майстер спорту, воротар. Грав у командах «Авангард» (Житомир), «Десна» (Чернігів), «Динамо» (Київ), «Торпедо» (Москва). Чемпіон СРСР 1967—1968, срібний призер 1965 рр. Володар Кубка СРСР 1964, 1966, 1972 рр. Провів 209 матчів у чемпіонатах СРСР (за «Динамо» — 151). Володар призу журналу «Огонёк» кращому воротареві 1964 і 1972 рр. Учасник чемпіонату світу в Лондоні (1966). За збірну СРСР зіграв 14 матчів.
У футбол Віктор Банников потрапив випадково. Уже був майстром спорту зі стрибків у висоту (брав два метри!), коли на житомирському стадіоні його попросили постояти у воротах — не вистачало голкіпера для двосторонньої гри. Освоївся Віктор у новій для себе грі швидко, бо ж виступав за збірну України з волейболу, пристойно грав у баскетбол. Вирішальним стало те, що йому, гравцеві команди класу «Б», одразу виплатили зарплату. «Я тоді подумав, — згадував Віктор Максимович, — отримувати задоволення від гри, та ще й гроші дають, — що може бути краще?».
Згодом за сімейними обставинами він переїжджає до Чернігова, грає за місцеву «Десну». 1961-го року, коли кияни вперше стали чемпіонами СРСР, в Україні гостював клуб «Хаммербю» зі Швеції. Один із матчів він зіграв саме з «Десною». Так 23-річний Банников, не будучи гравцем команди майстрів, зіграв міжнародний матч з пристойним суперником. На грі був старший тренер киян В. Д. Соловйов, він запропонував Вікторові ще раз зіграти проти шведів, але тепер уже у складі «Динамо». 7 листопада 1961 р. у  другому таймі тоді ще не відомий нікому Банников замінив у воротах видатного Олега Макарова. Матч закінчився внічию — 0:0, і Банников дістав запрошення до легендарного клубу.
Склалося так, що на той час у розпорядженні «Динамо» була ціла «команда» воротарів: Макаров, Разинський, Джафаров, Клюєв, а невдовзі ще й Рудаков під’їхав. І треба було докласти чимало зусиль, щоб уже через три роки стати кращим голкіпером країни. Тоді, 1964-го року, кияни здобули Кубок Союзу. Одним із героїв тих матчів став Віктор Банников, журналісти його назвали «летючим воротарем». Відмінні фізичні данні — швидкість, реакція, карколомні стрибки дозволяли Вікторові творити у воротах дива.
Йому належать кілька рекордів. Зокрема, він упродовж 1127 хвилин поспіль (понад 11 матчів!) зберігав свої ворота «сухими». У сезоні 1967 року  пропустив лише 5 (!) голів у 22 матчах. Ці рекорди не побито й нині.
1966 року Банников став гравцем збірної СРСР, але на поле «Уемблі» йому вийти не судилося: «першими номерами» грали Л. Яшин та А. Кавазашвілі, Віктор був їхнім дублером. До того ж на одному з тренувань він отримав травму, тож сезон 1966-го для нього видався невдалим.
Зате набрав форму Євген Рудаков, і динамівські ворота вони захищали тепер по черзі. Це, до речі, одна із знахідок Віктора Маслова — два рівноцінних воротарі підсилюють клас команди. Тоді, в 67-му, «Динамо» пропустило в 38 іграх лише 11 голів.
Восени 1969 року Віктор отримав дуже неприємну травму — перелом зап’ястка правої руки. Довелося довго лікуватися, коли ж одужав, його місце у воротах виявилося зайнятим. Тоді він скористався запрошенням В. В. Лобановського, котрий тільки-но прийняв «Дніпро». На південному зборі до нього підійшли керівники «Торпедо»: «Вікторе, збирайся до нас, ти ще не сказав останнього слова у футболі». Трохи повагавшись, він погодився. А згодом до «Торпедо» повернувся і Віктор Олександрович Маслов, з яким він працював у «Динамо».
Стосунки у них залишалися по-людському добрими, тренер довіряв Банникову стовідсотково, вважаючи його — і не без підстав — справжнім професіоналом. Сім’я Віктора залишалася у Києві, тож Віктор Олександрович дозволяв йому відлучатися. 1972 року 34-річний Банников у складі «Торпедо» став володарем Кубка СРСР, журналісти визнали його кращим воротарем року. І це після восьмирічної перерви!
Якщо у людини є талант, він виявляється в усьому. Повернувшись до рідного міста, Віктор Максимович торував шлях спортивного функціонера. Професіоналізм, досконале знання спорту, працелюбність, вміння розібратися з найскладнішими проблемами поставили його на найвищі щаблі спортивних організаторів, менеджерів. Він плідно працював у профспілках, очолював ДСТ «Авангард», Федерацію футболу України,  був обраний  першим президентом Федерації футболу України, займав цю посаду з 1991 по 1996 роки.
По-людськи відкритий, товариський, завжди готовий прийти на допомогу, оптиміст і життєлюб за вдачею, Віктор Банников залишив свій неповторний слід в історії українського футболу.
На жаль, хвороба взяла своє, 2001-го Банников помер від онкології. Похований на Байковому в Києві.
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Имя:
E-mail:
Текст:
Код: