Главная
Карта сайта
Написать письмо
Админ
 МОЙ БЛОГ
РАДА, ДЕНЬ ДРУГИЙ: ШЛЯХ ПО СХІДЦЯХ УГОРУ, ЩО ВЕДУТЬ УНИЗ
Хоча перший день Ради завершився стопроцентним фіаско партії влади,  відчутних дивідендів  опозиції це не принесло. «Усе це – піар», - сказав на виході з будинку із скляним куполом один з депутатів, який поки зберігає такий собі нейтралітет, а ім»я його фігурує в недавньому рейтингу багатіїв відомого журналу. – «Подивимося, завтра вони не отримають нічого!».
Аналізуючи підсумки другого робочого дня, доводиться констатувати, що пророцтво збулося. Майстри гри в політичні наперстки перевершили себе -  вже за п»ять хвилин за 15-у годину  вони досягли, причому без особливих надзусиль, максимального результату. Крісло спікера зайняв 66-річний Володимир Рибак, якого прийнято вважати класичним номенклатурнком , в обоймі КПУ він – з 1976 року. З Януковичем, як зізнався сам Рибак, він знайомий «років з тридцять». Так це, чи ні – але те, що Янукович довіряє Рибаку на всі сто  – не підлягає сумніву.
Прем»єрську посаду зберіг Микола Азаров, котрий  на рік молодший. Його, як і Рибака, прийнято вважати  представниками «стародонецького»  клану. Хоча це не зовсім вірно стосовно Азарова. На відміну від Рибака, який є плоть від плоті «стародонецьким» та ще й з компартійною закваскою (слухач ВПШ, інструктор Донецького райкому КПУ, секретар Київського райкому КПУ м. Донецька, один з засновників партії Регіонів), Азаров народився в Калузі.  До 1984 року його доля не була пов»язана з Україною, аж поки не переїхав до Донецька. У 1994-му  уперше обирається до Верховної ради, два роки очолює бюджетний комітет, виступає послідовним прихильниом президента Л. Кучми. Очолюючи податкову адміністрацію з часу її заснування, запровадив ряд непопулярних заходів щодо підприємців, звідси й пішла назва цього періоду – «азарівщина».
Ще одна відмінність: В. Рибак не притягує на себе стільки компромату, як М. Азаров, котрого якщо відверто не навидять, то зазвичай зустрічають криками: «Ганьба!». Саме В. Рибак «гасив пожежу» на перемовинах з чорнобильцями. Є в них і спільне: за істотного дефіциту керівних кадрів у партії влади обоє є довіреними людьми і перевіреними багнетами В. Януковича. Саме їм він віддав перевагу перед зв»язкою Арбузов-Лавринович, які ще зовсім недавно котирувалися на керівні посади. Саме ці двоє будуть кинутими під політичний танк з емблемою «2015-й рік».  Тож, зрозуміло, нинішні сходження  – останні в  біографії і Азарова, і Рибака.
Таким чином, Януковичу вдалося не тільки зберегти так звану стабільність, а й гарантовано продовжити її ще на певний час. Що являє собою   «стабільність»?  Як тут не провести паралель з багном і  болотом, або ж періодом застою економічної і політичної системи,  характерним для бувшого Радянського Союзу періоду 70-80 років. Тоді  «стабільність» у розстановці кадрів і стала причиною застійної хвороби суспільства, котра привела до повної стагнації держави. Застій в Союзі офіційно іменувався владою   «розвиненим соціалізмом».  Нині – «періодом реформ». Як і колись, він характеризується становленням глибокої економічної кризи, котра, власне послідовно опускає Україну до краху економіки і політичного розпаду країни.
З приходом до влади Януковича і Партії регіонів консервування негативних явищ в економіці і соціальній сфері досягли апогею, про що свідчить хоча б безпрецедентне за цинізмом прийняття бюджету на 2013 рік, котрий, по суті, виштовхає Україну в прірву і являє собою найбільш реальну загрозу її незалежності, починаючи з 1991 року.
Свідомо чи несвідомо так діє Янукович, котрий відкриття нової сесії парламенту пересидів в Індії, не так і суттєво. Очевидно, готового рішення він не має – от і метушиться між Європою і Росією,   втрачає популярність не тільки серед загалу, а й свого оточення. Зовні – ніби все працює: президент виголошує промови, здійснює кадрові призначення, їздить до Москви і в країни, де його ще приймають, іноді і в Україну хтось та заїжджа.
Прес-секретарі за звичкою готують привітання з нагоди професійних та інших свят, а він їх підписують. Та щось вже пробуксовує, і давно, і всі відчувають, і про реформи  згадують все рідше, і вибори засвідчили, що інтерес згасає, натомість приходять невіра й скептицизм. Стрімко наростає невдоволення, хвиля зневіри й компромату, змінюючи одна одну, досягають парканів Банкової. От і доводиться   нарощувати охорону, а всі інтереси  більше й міцніше замикаються навколо  достатку Сім»ї.
Ще не ніч, але вже надвечір»я. У таку сумну і безпросвітну пору ні свіжих ідей, ні  нових людей не кортить. Зберегти б те, що є. Єдине, що заспокоює – опоненти поки що слабкі й не досвідчені у кулуарних ігрищах і торгах. І другий день Ради це засвідчив.
Звичайно, хотілося б бачити опозицію сильнішою та й кількісно більшою. Та вже добре те, що гласно і сміливо  кинуто виклик можновладцям, обіцяно що спокійного життя, як у їхніх «папередніков», в них не буде.
 Події другого дня засвідчили: опозицію складають дві фракції – «Батьківщина» і «Свобода». Що ж стосується депутатів від «Удару», то вони, здається, остаточно стали на шлях угодовства, від якого, як відомо, до капітулянтства і зради – один крок. Колеги з фракцїї Кличка, на жаль, опозиції не помічники, перебувають в ролі пасивних  спостерігачів. По коридорах парламенту вперто гуляють чутки про те, що  список «Удару» боксер відносив на візу Фірташеві.
Як завжди, до «жирних котів» приєдналися комуністи. Певна частина електорату повірила їхній риториці, віддала голоси КПУ. Однак вона вже давно пов»язала  себе міцною пуповиною з Партією регіонів. Нині їхній лідер втрапив у цікаву колізію: прислужництво на побігеньках у Януковича зводить до нульової позначки його рейтинг, котрий і без цього не зашкалював. Як з таким «капіталом» йти в президентську кампанію-2015 року – не зрозуміло.
Окрім усього іншого, це означає, що стратегічна ставка на вихід в другий тур тандему Янукович-Симоненко відпадає. Політтехнологи партії влади заходилися готувати інший варіант: Янукович проти Тягнибока. Його реалізація загрожує перегріти суспільство аж до кипіння…
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Имя:
E-mail:
Текст:
Код: