Главная
Карта сайта
Написать письмо
Админ
 МОЙ БЛОГ
СТВЕРДЖУЮ: СЕНСАЙІЯ БУДЕ! ЩОДЕННИК ЄВРО-2012. ПІВФІНАЛИ. ІСПАНІЯ – ПОРТУГАЛІЯ. Суддя: Джюнейт Чакір. Донецьк. Стадіон Донбас-Арена.
               Перший півфінальний матч Євро  вирізняється тим, що вперше збірна Іспанії не буде вважатися явним фаворитом.

Команда Вісенте дель Боске, як і раніше, сильна і по праву вважається головним претендентом на чемпіонство. Але в її грі відсутня та впевненість, яка була властива іспанцям у попередні роки.
Детально, в подробицях, про це я писав у огляді «ЄВРО-2012: В ОЧІКУВАННІ ПІВФІНАЛІВ ПІСЛЯМОВА ДО ЗІГРАНИХ ЧВЕРТЬФІНАЛІВ» на http://www.kuleba.kiev.ua/ЄВРО-2012: В ОЧІКУВАННІ ПІВФІНАЛІВ ПІСЛЯМОВА ДО ЗІГРАНИХ ЧВЕРТЬФІНАЛІВ
Знаю, що не всі розділяють мої погляди, можливо, нам справді краще зустрітися після матчу і «поговорити по-чоловічому», як пропонував Олег Володимирович Блохін прискіпливому журналістові.
Можливо. Не дискутується.  Але, погодьтеся, шановні, дещо і досить давно втрачене (я кажу дипломатично)  те почуття захоплення і навіть  гордості, коли, дивлячись на іспанську збірну,  ми згадували кращі епізоди  з історії світового футболу.  Наприклад, торжество бразильської атаки-1958 і 1962. Або їхніх же старших товаришів Амансіо, Переду і Марселіно, коли вони трощили  на переповненому «Сантьягу Бернабеу» радянську збірну. Нарешті, моменти новітньої збірної-2008 і 2010, коли, іспанці  грали неперевершено всі 90 хвилин,  доставляючи усім естетичну (!) насолоду.
 Можливо, я так думаю,  Іспанії, котра після виграшу турніру в 1962 р. і  коли золоті медалі їй вручав Ф. Франко,  не перемагаючи  44 роки поспіль,  кортить елементарно познущатися над суперниками. І її гравці, затіваючи квадрат 10 помножено на 10, теж отримують естетичну насолоду?
Врешті, скажу вам відверто, вони просто-напросто принижують весь футбольний світ, коли проти кращих команд виходять грати без чистих форвардів.
Плювати, врешті, їм і нам усім  на розстановку гравців у цілому, і форвардів – зокрема.
 Утім, кому як – а мені футбол без нападників дивитися нецікаво. Як нецікаво колись було дивитися футбол у виконанні міланського «Інтера» з його знаменитим катеначчо.
Хоч там тримали руку на пульсі світової гри барабанщики – Джованні Трапаттоні , Маріо Корсо і Сандро Маццола. О, мої молоді друзі, якого класу це були футболісти! І як вони зарили свій талант у підґрунтя суперзахисного футболу, котрий освистували  не тільки всі ентузіасти атак, комбінацій і красивих голів, а й пересічені любителі футболу! О, бідолашний геній захисних редутів Елленіо Еррера! Щось і у нас було: пам»ятаєте «волзьку защепку» у виконанні «Крилья Совєтов» із Куйбишева – нинішньої Самари? Я-то прекрасно пам»ятаю, бо 9-річним пацаном, перелізши паркан, вперше «проканав» на «Хрущова». І був збентежений поразкою «Динамо» - 0:3 (два Віктор Ворошилов і один – Кірш). Їхні прізвища врізалися в пам»ять, як осколки битого скла в босі ноги.
…Щось на зразок протиборства «Барси» і «Реалу» -  нинішній поєдинок. Звичайно, аби в команді Іспанії солістом виступав чародій Мессі. На жаль, його немає. Тож скласти конкуренцію Кріштіану Роналду, який за сезон набив 60 голів (у нас  стільки «кращі» забивають за кар»єру), у Іспанії наразі буде нікому.
Ось чому іспанцям доведеться дуже важко.
Скажу відверто: вболіватиму за Португалію. Не тому, що там Роналду, не тому, що у них є Команда, не тому, що звик симпатизувати, кому нема чого втрачати.
Нарешті, навіть не тому, що іспанці не демонструють тієї гри, котрої від них чекали. Як наразі Україну, так і Португалію, так і Хорватію, інші «маленькі» країни принижували і гнобили з мовчазного потурання УЄФА необ»єктивними суддівськими рішеннями.
Пам»ятаю, як «Динамо»  торувало шлях до Кубка Європейських чемпіонів, і як нас засуджували, кому не ліньки. Хоча б той кошмарний матч в кваліфікації з данським «Брондбю», коли арбітр двічі ставив пенальті при стандартах, котрі данці не встигли подати. Добре, що Олександр Шовковський обоє взяв намертво. Після одного з них виконавець розбив йому голову, і наш воротар догравав з пов»язкою, як Чапай.
До речі, аби стояв Сашо на Євро-2012, хрін би вони нам щось забили!
Резюме: мені особисто португальська збірна більше до вподоби на пристойному газоні оновленого київського стадіону. Принаймні, в ній вбачаю спадкоємність традицій того футболу, в який вірю, який живе в моїй душі і серці. Можливо, в Донецьку визріє сенсація?
Як вам фінал: Португалія – Німеччина (Італія)? По-моєму, цікаво!
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Имя:
E-mail:
Текст:
Код: