Главная
Карта сайта
Написать письмо
Админ
 МОЙ БЛОГ
Володимир Кулеба:
   Олена Петрова, "Вечірні Черкаси", 18.11.2009
   Журналіст-письменник про політичні реалії, "четверту владу" та працю над книжками про європейський футбол.
   Його знають як київського письменника, журналіста, колишнього головного редактора найтиражнішої української газети "Комсомольское знамя". Проте досвід роботи у ЦК КПРС, у президентському оточенні, куди входив як редактор престижного видання, та журналістської діяльності за часів незалежності дає право Володимирові Кулебі спробувати себе ще й у ролі партій-ного діяча, а саме: завідувача оргвідділу обласного штабу БЮТ. 
 - Ви на Черкащині, оскільки працюєте у штабі кандидата в президенти Юлії Тимошенко. Чому допомагаєте саме їй?
 - Це особисте. Будучи редактором "Независимости", їздив у Кіровоградську область, де зустрів колегу-редактора Бобринецької районної газети, а він мені: "У нас довибори, бо Василь Дурдинець пішов на високу державну посаду, і замість нього балотується молода жінка - Тимошенко. Перевернула догори ногами всю область". Цікаво, думаю собі, і чисто з журналістського погляду змінив плани та заїхав у той Бобринець. Тоді я вперше побачив жінку, яка верховодила такими собі дебелими самовпевненими мужиками, що чекали її за північ на якусь нараду. Вона розрулювала ними, як шаховими фігурками, вибачаюсь. Повернувшись до Києва, написав тоді "Колонку редактора" під назвою "Від Бобринця - до Банкової". А в редакції завів порядок, що мої матеріали вичитувала перший заступник, кваліфікована жінка-журналіст, до якої завжди прислухався. Вона каже: "Ну, це Ви загнули, так не буває, щоб нікому невідома персона, і до Банкової. Давайте скромніший заголовок". Може, й справді, думаю, під впливом емоцій трохи перебільшив. І дали нейтральну назву. Досі жалкую!
 - У штабі працюєте помічником нардепа Павла Костенка?
  - Точніше, консультую його з ряду питань. Так трапилося, що Павло Костенко ріс на моїх очах. Пам'ятаю його ще юнаком, тепер це поважна людина. Мало хто знає, що він на спорудження дитячої лікарні дав три мільйони гривень, без показухи, скромно. Сказав мені: "Лікарня в Черкасах буде обов'язково, доб'юся!".
 - То, може, нову главу час писати: "Від Черкас - до Грушевського"? Пророкуєте нашому землякові прем'єрську посаду?
 - Віце-прем'єрську з гуманітарної політики. Костенко був би на місці, гарантую!
 - Попри роботу у штабі, журналістську діяльність, ви ще й книжки пишете. Над чим працюєте зараз?
 - Одночасно над кількома книгами, які хочу видати до Євро-2012. Одна - історія в новелах про європейський футбол, а саме: про футбольну команду Данії, яка виграла чемпіонат Європи. Інший проект: "Золота сотня Європи" - новели про кращих футболістів, починаючи від Стенлі Метьюза, що грав до 50 років в англійській лізі, до Андрія Шевченка і Мессі - останнього лауреата "Золотого м'яча". Порівняно "свіжа" робота, яка вийшла у друці, - це роман "Зеркало для журналиста". У центрі - ряд маловідомих епізодів, пов'язаних із розкриттям убивства Георгія Гонгадзе, яким, власне, я займався. Якщо враховувати наявну версію про те, що Кучма дав наказ убити Гонгадзе, то на плівках у розмові з Мельниченком цього немає. Тобто або фрагмент навмисно видалили, або Президент просто не давав такої команди. Я досить близько підійшов до розв'язки, за що був двічі попереджений про необхідність зупинити розслідування.
 - У цьому ж романі ви пишете: "Більшість людей мені байдужа, наприклад, мої колеги. Практично неможливо зустріти людину у нашому середовищі, здатну на вчинок"? Це ви про журналістів?
 - Так, це я до того, що вся київська елітна журналістика куплена. Причому не олігархами, а американською та російською розвідкою. Хтось працює на ЦРУ, хтось на ФСБ. Наприклад, Шустер - це колишній ЦРУшник, який почав служити Путіну, тобто на ФСБ. Передова газета "Сегодня" під кураторством Ахметова. Зараз немає незалежних ЗМІ та журналістів, і все, що транслюється по телебаченню, друкується у передових газетах, фільтрується, жодного слова там випадкового бути не може.
 - А в радянські часи преса також писала під диктовку своїх вождів?
 - У газету "Комсомольское знамя" я прийшов працювати у 1986. Вона була продуктом тоталітарної системи, де панувала сувора цензура, і в такому ж руслі я працював три роки. А потім змінився. На мене справили враження листи Чорновола, які він розсилав у всі видання. У них ішлося про те, що Україна мала стати суверенною, незалежною, де людина матиме права, писав про переслідування. Тоді друкувати ці листи у радянській газеті було дикістю. Нас, редакторів, викликали у ЦК комсомолу і петрушили на рівні секретаря партії, мовляв, жодного рядка про "Рух". ЗМІ почали клеймувати рухівців, мені ж удалося вистояти, і я жодного слова проти них не надрукував. Проте першим кроком у справжню журналістику було опублікування в російськомовній газеті інтерв'ю лідерів "Руху" - Чорновола, Гореня і Скорика українською мовою.
 - Як ці статті цензор у газету пропустив?
 - Я підписував: "Під мою відповідальність. Кулеба". Брав сина і йшов на хокей. Мене ніхто не міг знайти. Наступного ранку у кіоску преси пересвідчувався, що газета таки вийшла. А не вийти не можна було - тираж 200 тисяч. І цензори так думали: "Біс із ним, нехай виходить, ми Кулебу потім прижучимо". Після того тираж видання виріс удвічі, і так було до незалежності. Проблеми почалися з приходом Кравчука, такої собі людини - жодного слова по-українськи, діамантові запонки. Дуже не любив, коли йому заносили документи з-під друкарської машинки - міг забруднити білі манжети. Після цього "Комсомольскому знамю" поступово почали перекривати кисень, а все тому, що в нас працювали журналісти з особливою групою крові, які писали про депутатські лобі та державні афери. Зараз таких немає, бачите, як своєю "джинсою" підіграють владі у замовній епідемії грипу?
 - А в чому ж тут політична вигода?
 - Епідемія грипу - це політтехнологія для відстрочки виборів. Про керованість цього процесу свідчить те, що політики настирливо заговорили про можливість введення надзвичайного стану, а відтак - відтермінування президентських виборів. Нинішньому Президентові це як бальзам на душу, адже ситуація у нього катастрофічна: на щойно відкритому сайті Ющенка пустоти - ані передвиборної програми, ані складу регіональних штабів. Перенесенням виборів він ще на кілька місяців відтермінує своє фіаско. Для Тимошенко, навпаки, вона за умови дефіциту матеріальних ресурсів, "мертвонародженого" бюджету, в ситуації з епідемією опиняється винуватою невісткою. Якщо гряне "надзвичайщина", хоча б на місяць-другий, потім уже нічого не розбереш: чи знову кандидатам проходити процедуру висування та реєструватися в ЦВК, чи починати перегони спочатку, чи продовжувати з того місця, де їх перервала епідемія. До речі, про грип як політтехнологію я заявив перший.
 - Сміливо. Певно, у житті, особливо на журналістському поприщі, не раз мали місце подібні нестандартні витівки?
 - Завершу з гумором. Згадується видавництво, де верстались серйозні газети, у тому числі заводська газета "Арсеналець". Поряд респектабельний на той час готель "Театральний", де головний редактор чекав сигнальний екземпляр газети для підпису. Страшенно хотілось побувати на місці когось із них, і нарешті випадає така можливість - на час лікарняного головного редактора "Арсенальця" я виконував його обов'язки. Як зараз пам'ятаю той "Театральний", варені раки, шампанське і свій підпис на контрольному номері газети. Наступного ранку виходить "Арсеналець" із нецензурним ляпом на третій шпальті. У статті керівника відділу технічного навчання під назвою "Вибоїни на шляху виробничого навчання" у першому слові "ї" надрукували на початку слова після "и". Як тоді, я ще в житті не червонів - ви тільки уявіть, 3,5 тисячі найрозумніших людей - працівників центрального конструкторського бюро, які на докір журналістам зазвичай зачитували до дірок кожен номер, розставляли коми і з правками відсилали нам. І тут такий шикарний привід поглузувати над писаками. Добре, що хоч газета не всеукраїнського масштабу.
 http://vechirka.ck.ua/zhittya/interv%e2%80%99yu/volodimir-kuleba-epidemiya-gripu-%e2%80%93-ce-polittexnologiya-dlya-vidstrochki-viboriv/
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Имя:
E-mail:
Текст:
Код: